Отопластика (пластика вух) - пластична операція по корекції різних дефектів і деформацій вушних раковин.
Кінцевими цілями отопластики є:
• поліпшення форми вушних раковин;
• зміни розмірів вушних раковин;
• усунення капловухості;
• усунення посттравматичних і вроджених дефектів вушних раковин;
• відтворення відсутніх вушних раковин.
В процесі отопластики хірургічне втручання проводиться на м'яких і хрящових структурах вушної раковини.
Види отопластики:
• естетична (застосовується для зміни форми вух);
• реконструктивна (частково або повністю відтворює вушні раковини пацієнта).
Для корекції численних варіантів деформацій вушної раковини розроблені і застосовуються різні методики отопластики. Отопластика не впливає на здатність пацієнта чути і розрізняти звуки, однак форма і положення вушних раковин грають важливу роль для орієнтації по звуку в просторі.
Не існує строгих критеріїв щодо розміру та положення вух, однак вважається, що кут між головою і вушної раковиною повинен дорівнювати 30°, при цьому лінія раковини вуха повинна розташовуватися паралельно щоці.
Показання до отопластики
Найбільш частою причиною, яка змушує пацієнта вдатися до отопластики, є відтопиреність вушних раковин (капловухість), що виникає в результаті ембріологічних порушень розвитку. Розміри вух і ступінь їх відтопиреності при цьому можуть варіювати. Капловухість є помітним косметичним недоліком і може бути причиною психологічної травми вже в дитячому віці. За допомогою отопластики виконується зменшення розміру вушних раковин і їх притиснення до голови.
Іншими показаннями до отопластики є різні деформації та великі розміри вушних раковин, дефекти мочки вуха, часткова або повна відсутність вушної раковини.
Отопластику можна виконувати, починаючи з 6-річного віку, так як до цього моменту вуха дитини досягають вже приблизно 85% від свого остаточного розміру. Оптимальним для отопластики даний вік вважається ще й тому, що дозволяє дитині уникнути стресів і глузувань в школі.
Корекція вушних раковин може бути виконана і пацієнтам більш старшого віку. При цьому головним критерієм служить усвідомлення самою дитиною свого недоліку і його згоду на отопластику.
Протипоказання до отопластики:
• хронічні захворювання в стадії загострення;
• гострі інфекційні захворювання;
• період вагітності;
• наявність онкологічних хвороб;
• тиреотоксикоз;
• цукровий діабет;
• порушення згортання крові;
• стан дефіциту імунної системи;
• запальні захворювання глотки, вуха, носової та ротової порожнини;
• запальні елементи на шкірних покривах в достатній близькості від вушної раковини;
• дитячий вік до 6 років;
• менструальні кровотечі у жінок.
При плануванні отопластики за два тижні до операції необхідно припинити прийом аспіринвмісних препаратів (аспірин, седальгін, антигрипін, аскофен, цитрамон і т.д.).
Проведення отопластики
У переважній більшості випадків отопластика виконується амбулаторно. Залежно від віку та психоемоційного стану пацієнта операцію виконують під місцевою або загальною анестезією. Середній час тривалості операції становить від однієї години і більше при складних випадках.
Метод проведення отопластики залежить від дефекту, що потрібно виправити. У більшості випадків в ході отопластики вирішується завдання створення нової форми вушного хряща.
Найчастіше отопластика виконується через невеликий розріз позаду вушної раковини, через який хрящова тканина переміщається в потрібне положення. Нова форма вушної раковини закріплюється внутрішніми швами. Зовні шкіра ушивається косметичними швами, тому післяопераційний рубець стає непомітним для оточуючих. В кінці операції накладається захисна пов'язка терміном на 3-5 днів.
Протягом наступного місяця пов'язка надягається тільки на ніч, щоб захистити вуха від ненавмисного травмування під час сну.
Реабілітація після отопластики
Cтаціонарного лікування після отопластики не потрібно, тому через кілька годин після операції пацієнти можуть самостійно покинути клініку. У першу добу після пластики вух можуть відзначатися інтенсивні болі, які вщухають в наступні дні. При дискомфорті та болях рекомендується прийом анальгетиків.
Після отопластики з метою профілактики запальних ускладнень потрібне проведення курсу антибактеріальної терапії. Пацієнту необхідно з'явитися в клініку на огляд та перев'язку на наступний день після отопластики, потім на третю і на п'яту добу для зняття пов'язки.
Після отопластики рани заживають досить швидко. Післяопераційний набряк, оніміння та синці виражені незначно, тому період реабілітації протікає відносно легко. Всі залишкові явища, пов'язані з проведенням отопластики, зазвичай проходять через 2-3 тижні. Зовнішні шви можуть бути зняті вже через 6-7 діб.
Післяопераційні рубці приховані на задній поверхні вушної раковини. Вже через 3-5 днів після отопластики більшість пацієнтів можуть приступити до свого звичного способу життя. До шкільних занять діти можуть повернутися через тиждень. Відновлення спортивних занять можливе через 3 тижні після отопластики.
Контрольні огляди в клініці проводяться через 3 та 6 місяців після корекції вушних раковин.
Можливі ризики та ускладнення отопластики
Ускладнення в результаті проведення отопластики зустрічаються рідко. Одним з таких ускладнень може бути розвиток післяопераційного запалення, яке характеризується підйомом температури тіла до високих цифр, наростанням набряку і болю в області рани.
Для профілактики запальних ускладнень в післяопераційному періоді превентивно призначається антибактеріальна терапія.
У рідкісних випадках можливе тривале збереження болів за типом невралгії в зоні післяопераційного рубця. Якщо протягом року після отопластики больовий синдром не піддається медикаментозному лікуванню, вирішується питання про проведення коригуючої операції.
Виникнення кровотечі в ході виконання отопластики і в ранньому післяопераційному періоді може призвести до подальшого розвитку гематоми. У цьому випадку показане розведення країв рани, видалення крові, що скупчилася і, в разі триваючої кровотечі, припікання судин, що кровоточать. Внаслідок індивідуальних особливостей процесів рубцювання після отопластики може сформуватися грубий келоїдний рубець. У нормі післяопераційний рубець стає практично непомітним через 3-4 тижні.
Як іноді трапляється при пластичних операціях, результати отопластики можуть не повною мірою відповідати очікуванням пацієнта. Подібних розчарувань можна уникнути, якщо пластика вушних раковин виконана технічно грамотно, а пацієнт має повну інформацію і реалістичні очікування від її результатів.
