Мірингопластика - операція, в ході якої відновлюють цілісність барабанної перетинки, пошкодженої в результаті травми або гнійного отиту.
Може бути як самостійним оперативним втручанням, так і завершальним етапом більш обширної операції - тимпанопластики.
Барабанна перетинка - це шкірна мембрана, яка відокремлює зовнішнє вухо від барабанної порожнини. Вона передає звукові коливання на слухові кісточки, а від них - на мембрану овального вікна равлика, де знаходиться звукосприймальний рецепторний апарат.
Для нормального проведення звуку барабанна порожнина повинна бути герметично закрита.
Що таке перфорація барабанної перетинки?
Про перфорацію барабанної перетинки говорять, коли в ній є отвір або розрив.
У разі розриву барабанної перетинки або наявності в ній отвору її коливання можуть порушуватися, що призводить, в свою чергу, до порушення слуху.
Крім того, наявність отвору в перетинці сприяє потраплянню інфекції в порожнину середнього вуха, що загрожує його запаленням - середнім отитом.
Причини перфорації барабанної перетинки:
• Механічні пошкодження.
• Середній гнійний отит з розплавленням тимпанальної мембрани.
Невеликі механічні дефекти тарозриви перетинки при гострих отитах затягуються, як правило, самостійно, і мірингопластика в таких випадках не потрібна. У випадках же хронічного отиту отвір не загоюється самостійно, через нього в вухо потрапляє вода та інфекція з навколишнього середовища, що сприяє персистуванню запального процесу.
Тому основне показання до мірингопластики - це хронічний гнійний середній отит з отвором барабанної мембрани, що незагоюється.
Таким чином операція з відновлення барабанної перетинки переслідує дві мети:
• Покращення слуху.
• Закриття порожнини середнього вуха від потрапляння води та інфекції.
Підготовка до мірингопластики
Перед проведенням мірингопластики потрібно в першу чергу провести лікування запалення в середньому вусі. Це можна зробити консервативно (антибіотикотерапія з урахуванням бакпосіву ексудату, промивання барабанної порожнини антисептиками, фізіотерапія).
У разі неефективності такого лікування буде потрібна радикальна сануюча операція (видалення патологічних тканин, грануляцій, холестеатоми, каріозно змінених кісточок, антрумтомія).
Після успішного лікування (консервативного або оперативного) необхідно витримати період близько 6 місяців. Тобто півроку з вуха не повинно бути ніяких виділень. Тільки тоді починають підготовку до мірингопластики.
Основні обстеження, які необхідно пройти перед операцією:
• КТ скроневих кісток.
• Аудіометрія.
• Визначення функціонального стану равлика і ланцюга слухових кісточок.
• Отоскопія.
• Дослідження порожнини середнього вуха за допомогою мікроскопу.
• Дослідження прохідності слухової труби.
• Стандартне передопераційне обстеження:
a) загальний аналіз крові та сечі;
b) біохімічний аналіз крові;
c) аналіз крові на згортання (коагулограма);
d) аналіз крові на групу і резус-фактор (якщо планується загальний наркоз);
e) аналіз крові на ВІЛ, RW, гепатит;
f) ЕКГ.
Також пацієнта оглядають анестезіолог і терапевт.
Протипоказання до мірингопластики:
• Гострі інфекційні захворювання.
• Серцева недостатність.
• Печінкова та ниркова недостатність.
• Порушення згортання крові.
• Некомпенсований цукровий діабет.
• Похилий вік пацієнта.
• Гнійний запальний процес в середньому вусі.
• Порушення прохідності євстахієвої труби.
Основні принципи мірингопластики:
• Закривати барабанну порожнину можна лише при нормальній функції слухової труби.
• мірингопластика буде ефективна тільки в разі відсутності в середньому вусі грануляцій, холестеатоми, зруйнованих слухових кісточок.
• Для нормальної функції закритої порожнини необхідна слизова оболонка. При її повній відсутності проводиться пересадка слизової, наприклад, зі щоки.
• Основні труднощі мірингопластики - фіксація тимпанальногоклаптя до його приживлення.
Основні етапи мірингопластики:
• Заготівля трансплантату.
• Доступ до барабанної перетинки.
• Підготовка залишків барабанної мембрани до укладання клаптя.
• Укладання трансплантату на підготовлене ложе.
• Фіксація трансплантату.
• Тампонування зовнішнього слухового проходу.
• Накладення швів (при необхідності).
Операція виконується в плановому порядку і може бути проведена як під загальним наркозом, так і під місцевою анестезією. Тривалість мірингопластики - близько 40 хв. Сама операція не вважається складною. Основні труднощі - в приживленніклаптя. У ряді випадків приживлення не настає.
Заготівля трансплантату
«Латку» для барабанної перетинки викроюють на початку операції. Для цього існує безліч тканин. Найбільш часто застосовуються:
• Вільний шкірний клапоть
(з завушної області або з внутрішньої поверхні плеча або стегна).
• Стінка вени.
• Шматочок фасції скроневого м'язу.
• Хондро-перихондральний трансплантат з вушної раковини.
• Клаптик на живильній ніжці, викроєний зі шкіри зовнішнього слухового проходу.
• Готові матеріали для трансплантації (трупні тканини, ділянки твердої мозкової оболонки, оболонки плаценти та ін.)
• Біологічний матеріал «Аллоплант».
Доступ до барабанної перетинки:
• ендоуральний - через зовнішній слуховий прохід;
• через розріз за вухом (проводиться при вузькому слуховому проході).
Підготовка ложе і укладання трансплантату
Для хорошого приживлення клаптя з країв перфорації видаляються омозолення, зіскоблюється епідерміс.
Укладання трансплантату може бути проведене як з внутрішньої сторони отвору, так і з зовнішньої його сторони.
При крайовій перфорації (коли отвір в перетинці межує зі стінкою слухового проходу) може бути осепарована шкіра зовнішнього слухового проходу на межі з перфорацією. Підготовлений клапоть укладається таким чином, що він примикає як до стінки слухового проходу, так і до вільного краю перфорації. Вважається, що чим більша кісткова поверхня, до якої примикає клапоть, тим краще відбувається приживлення.
Іноді для більш надійного приживлення центральну перфорацію перетинки підрізають і переводять у крайову, дефект закривають вищеописаним способом вільним шкірним клаптем. Або ж викроюється клапоть з прилеглої ділянки слухового проходу і підтягується до дефекту, потім фіксується.
Фіксація клаптя
Зафіксувати тимпанальний клапоть в правильному положенні дуже важливо. Необхідно, щоб він протягом не менше 7 днів щільно прилягав до країв барабанної перетинки і не зміщувався з місця. Цей термін необхідний для розростання епітелію по краях клаптя і повного його приживлення.
Способи фіксації трансплантату
Для фіксації трансплантату можуть застосовуватися:
• Фібриновий клей, що розсмоктується.
• Шовний матеріал.
• Магнітоеластомер.
• Желатинова губка.
В даний час частіше застосовуютьспосіб укладання желатинової губки, що розсмоктується, по обидва боки клаптя або тільки в барабанній порожнині. Губка притискає трансплантат зсередини до краю отвору і не дає йому зміститися.
Зовні на клапоть поміщається також шматочок губки або шматочок гумової рукавички з ниткою (для вилучення).
Додатково зовні роблять послідовну тампонаду зовнішнього слухового проходу стерильними кульками, просоченими антибіотиками і глюкокортикоїдними мазями.
Реабілітація після мірингопластики
Рекомендується дотримання постільного режиму протягом доби. Призначаються антибіотики, знеболюючі, антигістамінні препарати.
Починаючи з 2-го дня змінюють зовнішні турунди. Якщо внутрішні тампони сухі, не просочені сукровицею, їх не чіпають до 6-7 діб. Потім починають поступово видаляти і глибоко розташовані кульки. До 9-10 доби видаляють гумові смужки. До цього часу має відбутися приживлення трансплантату.
Якщо є ознаки запалення - глибокі тампони видаляють раніше.
Щодня проводять анемізацію (зрошення судинозвужувальними засобами) глоткового гирла слухової труби. Через 6-7 днів починають обережне її продування.
Протягом 2-х тижнів після операції пацієнти можуть відзначати закладеність у вусі, шум, запаморочення. Потім ці симптоми поступово проходять, слух поліпшується.
Після операції необхідно дотримуватися деяких рекомендацій:
• Не можна сильно сякатися.
• Не допускати протягом 2-х місяців потрапляння у вухо води (не купатися, закривати вуха при митті голови).
• Не паритися в бані.
• Бажано уникати польотів на літаку.
• Уникати гучних звуків.
Можливі ускладнення мірингопластики:
• Запалення (гнійний отит).
• Кровотеча.
• Зміщення клаптя.
• Зрощення неотимпанальної мембрани з медіальною стінкою барабанної порожнини.
• Неповне крайове приживлення трансплантату, реперфорація.
• Зниження слуху.
Грамотно проведена мірингопластика дає хороші шанси на поліпшення слуху і захист порожнини середнього вуха від потрапляння води і інфекції. Щоб максимально убезпечити себе, звертайтеся тільки до досвідчених фахівців і робіть це своєчасно.
