Назальна лікворея - витікання цереброспінальної рідини (ліквору) з порожнини носа внаслідок пошкодження кісток основи черепа і твердої мозкової оболонки при порушенні герметичності підпавутинного простору.
Підпавутинний простір - порожнина між м'якою та павутинною мозковими оболонками головного та спинного мозку, заповнена спинномозковою рідиною (ліквором), яка забезпечує живлення і обмін речовин у головному мозку. На вигляд - це прозора водяниста рідина. Небезпека полягає в тому, що багато людей можуть подумати, що з носа тече вода або звичайні слизові виділення і не надати цій ситуації серйозного значення. Найчастіше ліквор може бути розбавлений кров'ю, що цілком природньо, враховуючи травматичну складову цього процесу. Носова порожнина відокремлюється від внутрішньочерепної порожнини приносовими пазухами. При своєму витіканні ліквор спочатку наповнює одну з приносових пазух. Зазвичай клиноподібну, лобову або решітчастий лабіринт. Після чого з відповідної придаткової пазухи він ритікає вже безпосередньо в носову порожнину. Далі існують два варіанти. Рідина може виливатися через ніздрі назовні або проникати через носоглотку в стравохід.
Класифікація ліквореї:
1. За джерелом походження:
• субарахноїдальна;
• шлуночкова.
2. За причиною виникнення:
• спонтанна;
• обумовлена механічним пошкодженням.
Спонтанна назальна лікворея - захворювання рідкісне, обумовлене вродженим порушенням цілості решітчастої пластинки і прилеглої до неї твердої мозкової оболонки. Спонтанна назальна лікворея виникає періодично без видимих причин і може на деякий час припинятися. Вона може виникати після фізичних навантажень, при деяких захворюваннях головного мозку, що супроводжуються венозним застоєм і підвищенням внутрішньочерепного тиску.
Найбільш часта причина назальної ліквореї - порушення цілісності твердої мозкової оболонки в поєднанні з переломом або пошкодженням кісток черепа/ хребта.
Може розвиватися в наступних ситуаціях:
• черепно-мозкова травма (проникаюча, особливо перелом основи черепа при автомобільних аваріях, вогнепальних ранах);
• неспівставлені шви твердої мозкової оболонки після нейрохірургічних операцій;
• пошкодження кісток решітчастої пазухи (знаходиться глибоко в носі) при ЛОР-маніпуляції (промивання, дренування);
• грижі спинного та головного мозку.
3. За часом виникнення ліквореї виділяють дві її форми:
• первинна лікворея - виникає відразу після травми, операції;
• вторинна лікворея - виникає через проміжок часу в результаті утворення нориці (ходу між простором навколо мозку і шкірою).
4. При цьому витікання буває:
• постійне;
• періодичне (виникає тільки при зміні положення тіла).
5. По кількості рідини, яка витікла, лікворея буває:
• крапельна;
• струйна.
Симптоми:
• витікання з носа (в основному з однієї ніздрі) світлої, прозорої рідини, проте в деяких випадках вона може мати прожилки крові або блідо-рожевий колір;
• нічний кашель через стікання спинномозкової рідини в трахею і бронхи;
• важкі головні болі через зниження лікворного тиску в порожнині черепа.
Діагностика профузної назальної ліквореї досить проста. Після нахилу голови пацієнта вниз з ніздрі починає виділятися частими краплями прозора, світла рідина, яку можна зібрати в достатньому обсязі для проведення будь-яких аналізів. З іншого боку, прихована, рецидивна назальная ликворея іноді досить важка для діагностики і вимагає застосування всього арсеналу лабораторних, рентгенологічних та радіологічних методик. У пацієнта з назальною ліквореєю в анамнезі, як правило, є черепно-мозкова травма, хірургічна операція на носі та придаткових пазухах, включаючи ендоскопічні втручання в порожнині носа. Залежно від цього вже можна припустити місце виникнення лікворної нориці. Діагностика назальної ліквореї полягає в зборі витікаючої з ніздрі рідини та її лабораторному аналізі на вміст глюкози. У разі позитивного результату призначається рентгенографія, комп'ютерна томографія (КТ) пазух носа і черепа або магнітно-резонансна томографія (цистернографія) для виявлення лікворної фістули, а також радіонуклідна цистернографія.
Проба носової хустинки (масляної плями): витікаючу рідину витирають носовою хусткою. Ліквор, на відміну від носового слизу, залишає масляні розводи на тканині хустки, а при висиханні хустка з ліквором залишається м'якою (тоді як носовий слиз засихає та " застигає").
Лікування ліквореї
Консервативні методи (проводяться спочатку):
• уникати напруження живота, сякання;
• підняте положення голови (запобігання витікання ліквору);
• сечогінні препарати (для зменшення внутрішньочерепного тиску, що зменшить витікання ліквору);
• люмбальні дренажі: випускання ліквору з порожнин мозку для зменшення лікворного тиску в черепі;
• антибіотикотерапія (профілактика та лікування інфекції);
• протизапальна терапія (нестероїдні протизапальні препарати).
Хірургічне лікування ліквореї полягає в усуненні лікворної фістули та відновленні герметичності порожнини черепа за допомогою клейових композицій.
Хірургічна операція може бути проведена за допомогою трепанації лобової області (транскраніальна операція), шунтування або ендоскопічним методом через порожнину носа.
Ендоскопічне лікування назальної ліквореї відрізняється найменшою інвазивністю, що забезпечує мінімальну травматизацію.
Хірургічна операція проводиться в умовах стаціонару, для чого необхідна госпіталізація на 10-14 днів.
Ускладнення нелікованої назальної ліквореї:
• менінгіт, менінгоенцефаліт, мієліт, вентрикуліт (виникають при переході запального процесу з порожнини носа в порожнину черепа);
• пневмоцефалія (всередину черепа потрапляє повітря);
• бронхіт і пневмонія;
• гастрит (при потраплянні великої кількості рідини в шлунок).
Профілактика ліквореї:
• ретельний огляд рани на голові та своєчасне хірургічне лікування при черепно-мозкових травмах;
• ретельне ушивання дефекту твердої мозкової оболонки після нейрохірургічних операцій.
Бережіть своє здоров’я та лікуйтеся вчасно!
