Гострий етмоїдит - це гостре запалення слизової оболонки комірок решітчастого лабіринту. Може протікати як самостійне захворювання, але частіше його супроводжують й інші синусити - гайморит, фронтит, сфеноїдит.
Хворіють етмоїдитом частіше діти дошкільного віку, однак він може бути діагностований і у новонароджених, і у дорослих пацієнтів.
Решітчаста або етмоїдальна кістка є непарною кісткою, яка формує лицьовий відділ черепа. Вона відокремлює порожнину носа від порожнини черепа. Решітчаста кістка належить до так званих пневматичних або повітроносних кісток. Усередині таких кісток є численні повітроносні комірки, вистлані слизовою оболонкою, які і запалюються при етмоїдиті.
Решітчаста кістка тими чи іншими своїми відділами контактує з усіма придатковими пазухами, а також з носовим ходом та слізною кісткою. Так, з лобовою кісткою вона межує за допомогою горизонтальної пластинки, з клиноподібною кісткою за допомогою обох пластинок, зі слізною кісткою за допомогою комірок. Таке безпосереднє сусідство з іншими пазухами обличчя забезпечує характерну клініку етмоїдиту. Так, при запаленні решітчастої кістки, як правило, до процесу залучаються лобові, гайморові та клиновидні пазухи. При запаленні передньої частини решітчастої кістки в процес втягуються лобові пазухи, при запаленні задніх комірок - клиноподібна пазуха.
Причини гострого етмоїдиту
1. Дисемінація (поширення) збудника з первинного вогнища.
2. Ускладнення вірусних та інших інфекцій:
• кору;
• скарлатини;
• грипу.
3. Ускладнення фронтиту, гаймориту та риніту.
Сприятливі фактори гострого етмоїдиту
Крім безпосередніх причин етмоїдиту існують чинники, що створюють сприятливі умови для його розвитку:
• алергічний риніт;
• особливості будови носоглотки (вузький середній носовий хід, вузькі вивідні отвори комірок решітчастого лабіринту);
• травми обличчя (перелом носа, викривлення носової перегородки);
• хронічні захворювання в носоглотці;
• наявність аденоїдних вегетацій;
• зниження імунітету;
• у новонароджених етмоїдит часто виникає через пупковий та шкірний сепсис.
Симптоми гострого етмоїдиту
• інтенсивний головний біль давлячого характеру в області основи носа, очниці, який посилюється при нахилі голови вперед або донизу;
• утруднене носове дихання;
• закладеність носа;
• слизові, гнійні або слизово-гнійні виділення з носа;
• погіршення нюху;
• підвищення температури тіла;
• загальна слабкість;
• поганий сон та апетит;
• знижена працездатність.
У хворих зі зниженим імунітетом та дітей можливе руйнування частини решітчастої кістки гнійними масами, проникнення їх у тканини очниці. Це проявляється почервонінням та набряком внутрішнього кута ока, повік, відхиленням очного яблука назовні, його випинанням (екзофтальм), болем під час руху оком, зниженням гостроти зору.
Діагностика гострого етмоїдиту
• збір анамнезу;
• рентген пазух;
• УЗД приносових пазух;
• риноскопія;
• ендоскопія носа;
• діафаноскопія (трансіллюмінація);
• комп'ютерна томографія;
• теплобачення (термографія);
• бактеріологічне дослідження секрету з порожнини носа;
• цитологічне дослідження вмісту порожнини носа.
Диференціальна діагностика
Гострий етмоїдит необхідно диференціювати від:
• остеомієліту верхньої щелепи;
• запалення зубів;
• дакріоциститу;
• нагноєння вродженої кісти спинки носа;
• бешихи.
Лікування гострого етмоїдиту
Лікування зазвичай призначається консервативне. Для забезпечення відтоку гнійного вмісту з носа пацієнту прописують судинозвужувальні препарати. Вони сприяють зменшенню набряку слизової оболонки. Щоб зменшити больовий синдром виписуються знеболюючі препарати. Якщо підтверджена бактеріальна природа хвороби, показаний прийом антибактеріальних препаратів (антибіотиків).
Проводяться промивання розчинами антисептиків приносових пазух.
Як тільки симптоми хвороби стануть менш вираженими, то можна походити на фізіотерапевтичні процедури (електрофорез з антибіотиком, УВЧ на область пазухи, фонофорез з гідрокортизоном, гелій-неоновий лазер на слизову порожнини носа). Вони допоможуть швидше відновитися після хвороби. До того ж можуть виписуватися препарати, що підвищують імунітет, щоб хворий швидше пішов на поправку.
У тому випадку якщо консервативне лікування не допомогло та/або виникли ускладнення, вдаються до хірургічних маніпуляцій. Проводиться розтин осередків решітчастої кістки, а потім все промивається антисептичним розчином.
Можливі ускладнення гострого етмоїдиту
• при ураженні очниці - емпієма, флегмона очниці, ретробульбарний абсцес;
• при ураженні внутрішньочерепних структур - запалення м'якої мозкової оболонки (менінгіт), запалення павутинної оболонки мозку (арахноїдит), абсцес мозку.
Профілактика етмоїдиту
• раціональне лікування інфекційних захворювань;
• зміцнення імунітету;
• раціональне харчування;
• уникання переохолодження організму;
• активний спосіб життя;
• використання захисних засобів при роботі в місцях, де повітря забруднене пилом, газами або парами.
Важливо! В інтернеті можна знайти багато рецептів народної медицини, які обіцяють лікування етмоїдиту без лікарських препаратів та операцій. Такі способи, як правило, мало ефективні, а при гострому протіканні захворювання й зовсім категорично заборонені, оскільки можуть призвести до тяжких наслідків.
Етмоїдит – не просте та небезпечне захворювання, тому вилікувати його може тільки лікар-оториноларинголог (ЛОР-лікар).
