Зяяння євстахієвої труби (дисфункція слухової труби, тубарна дисфункція)- стан, при якому відзначається її відкриття впродовж тривалого проміжку часу, або постійне її відкриття (при найважчій формі).
Це завдає значного дискомфорту страждаючим даним захворюванням: пацієнти чують свій власний голос, своє дихання при носовому диханні. При обстеженні виявляється рух барабанної перетинки при форсованому диханні.
Дисфункція слухової труби - зяяння - зустрічається у 0,3-6,6% населення.
Слухова труба (євстахієва труба, глотково-барабанна труба) - канал, який з'єднує носоглотку з барабанною порожниною.
Функції євстахієвої труби
1. Вентиляційна функція, або барофункція: полягає в підтримці рівності тиску по обидва боки барабанної перетинки. Основним фізіологічним механізмом, завдяки якому відкривається просвіт євстахієвої труби і здійснюється повітрообмін у середньому вусі, є акт ковтання. У момент ковтання скорочується м'яз, що напружує піднебінну занавіску, при цьому відтягується перетинкова пластинка хрящової частини євстахієвої труби і розкривається її просвіт. На відкриття та закриття євстахієвої труби впливає тиск навколишніх тканин. Вентиляція середнього вуха забезпечується рефлекторною регуляцією просвіту євстахієвої труби. При порушенні барофункції євстахієвої труби спостерігається зниження слуху та зниження стійкості барабанної перетинки по відношенню до баротравми.
2. Дренажна функція спрямована на видалення з барабанної порожнини транссудату або ексудату. Вона забезпечується відкриттям євстахієвої труби при акті ковтання, вирівнюванням тиску в середньому вусі, мерехтінням війок епітелію слизової оболонки євстахієвої труби у бік носоглотки і силою тяжіння рідини, що накопичилася в барабанній порожнині.
3. Захисна функція забезпечується бактерицидними властивостями її слизу, що виділяється слизовими залозами.
Причини зяяння слухової труби
• порушення еластичності хряща;
• втрата функції слизової, що вистилає трубку;
• атрофія м'язів, що оточують орган;
• дефіцит жирової клітковини в даній анатомічної зоні (втрата ваги);
• наслідок променевої або гормональної терапії;
• вагітність;
• тривале використання назальних деконгестантів;
• стан стресу;
• пристрасть до кави та кофеїнвмісних напоїв.
Симптоми зяяння євстахієвої труби
• пацієнт чує своє дихання і власний голос зсередини;
• спотворене сприйняття звуків;
• тиснуче почуття у вусі;
• закладеність у вусі, ніби в нього потрапила вода;
• клацання та тріск;
• часткова втрата слуху;
• можливе запаморочення.
Зустрічаються випадки "інтермітуючого" захворювання, коли труба відкривається після виконання фізичних вправ або в інших умовах.
При зяяннi слухової труби полегшення настає
• в лежачому положенні;
• в положенні голови між колін;
• при запаленні верхніх дихальних шляхів;
• при диханні відкритим ротом.
Діагностика зяяння слухової труби
• консультація оториноларинголога;
• отомікроскопічне дослідження;
• акуметричне дослідження слуху;
• аудіометричне дослідження слуху;
• імпедансометричне (тимпанометричне) дослідження;
• дослідження в позі Ромберга;
• повітряна ністагмометрія;
• ендоскопічне дослідження носоглотки і області глоткового гирла слухової труби;
• проведення проб Тойнбі, Вальсальви, Політцера.
Лікування синдрому зяяння слухової труби
Хірургічні методи лікування:
• електрокаутеризація євстахієвої труби;
• внутрішньотрубне введення тефлонової пасти, парафіну, гемостатичної губки Avitene;
• транспозиція м'яза, що піднімає піднебінну занавіску, медіальніше в сторону крилоподібного гачка;
• міринготомія з постановкою вентиляційної трубки.
При хірургічних методах лікування особлива увага приділяється близькості євстахієвої труби і сонної артерії.
Для полегшення симптомів зяяння слухової труби, яка проявилася в результаті стрімкого схуднення, лікарі рекомендують набір ваги.
Рекомендується припинення використання деконгестантів та назальних стероїдів. Пацієнту слід не допускати зневоднення, уникати вживання діуретиків. Можливе полегшення стану хворого після відвідування басейну з хлорованою водою.
Варто відзначити, що зяяння слухової труби є важко діагностованим і важко виліковним захворюванням. Гарантією успішної постановки діагнозу та проведення ефективної терапії щодо цієї патології може служити лише величезний досвід та професіоналізм отоларинголога.
