Засипати разом- це романтично. Спочатку. А потім лежи і слухай хропіння, отримай ліктем в око, прощавай ковдра і привіт підлога ... ;)
А й справді, багатьох цікавить питання: як позбутися від хропіння?
В одній з попередніх статей ми вже торкалися теми хропіння,
в цій пропонуємо заглибитися в поширені методи його лікування.
Хропіння - акустичний феномен, що виникає в результаті вібрації м'якого піднебіння, піднебінного язичка, піднебінних дужок, піднебінних мигдалин і стінок глотки, головним чином під час вдиху. Буває постійним або епізодичним. Існує певний зв'язок між виникненням хропіння і особливостями будови піднебінного язичка, м'якого піднебіння, а також масою тіла і положенням його в ліжку. Посилення вібрації зазначених відділів глотки уві сні відзначається при наявності перешкоди проходженню повітря через порожнину носа і носоглотку, наприклад при риніті, викривленні перегородки носа, аденоїдах. Крім того, виявлені у хворих на хропіння людей м'язова атонія, схильність до сонливості та апатія, можуть свідчити про зв'язок хропіння зі змінами в центральній нервовій системі. Xропіння може супроводжуватися зупинкою дихання уві сні, в результаті чого людина прокидається.
Лікувальні заходи визначаються, перш за все, причиною хропіння та вимагають ретельного з'ясування її в кожному конкретному випадку. Одним хворим досить перестати спати на спині, іншим необхідно знизити масу тіла, деяким хворим з метою ущільнення тканин піднебінного язичка і м'якого піднебіння в них вводять склерозуючі речовини. У ряді випадків вдаються до оперативного втручання на тканинах м'якого піднебіння, видалення піднебінного язичка.
Увулопалатофарингопластика (УПФП) - хірургічне втручання, що найбільш часто застосовується при хропінні та синдромі обструктивного апное сну (СОАС), пов'язане з видаленням піднебінного язичка, деякої частини м'якого піднебіння і мигдалеподібних та аденоїдних відростків з метою розширення просвіту дихальних шляхів і позбавлення пацієнта від хропіння та супутніх недуг.
Увулопалатофарингопластика була розроблена на початку 80-х років для лікування апное сну. Однак досить швидко з'ясувалося, що разом з апное цей вид операції дозволяє також позбутися і хропіння. Показаннями для проведення цієї операції є хропіння у молодих і середнього віку людей, що ускладнює їх соціальну адаптацію та сімейні відносини, а також апное в середній і важкій формі.
Показання до УПФП, як методу лікування синдрому нічного апное:
• наявність надлишкових м'яких тканин в порожнині носа, рота, горла, які викликають закупорку дихальних шляхів;
• неможливість або небажання застосування для лікування постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (CPAP);
• неефективність вищевказаного методу (CPAP);
• небажання вдаватися до операції трахеостомії.
Протипоказання до УПФП:
• інфаркт міокарда,
• погане згортання крові,
• хронічні захворювання внутрішніх органів у фазі декомпенсації.
Види увулопалатофарингопластики:
• традиційна,
• лазерна,
• радіохвильова,
• кріотерапевтична.
Використовувати операцію потрібно тільки в складних випадках, коли хропіння не дозволяє спати всім, хто знаходиться поруч з пацієнтом. Втручання показано, якщо інші методи боротьби з проблемою хропіння, а це може бути зменшення ваги, зміна неправильного способу життя, лежання під час сну «на правильній» стороні, не призвели до належного результату. Операція доцільна, якщо м'які тканини, що розрослися, перекривають дихальні шляхи та інше лікування безуспішне.
Операцію можна проводити, використовуючи загальний або місцевий наркоз. Роль скальпеля може виконувати лазер, радіовипромінювання. При кріотерапії на область втручання діють рідким азотом.
Реабілітаційний період після операції триває 1-2 тижні. Пацієнт може відчувати біль на місці втручання, що іноді віддає у вухо. Больовий синдром знімається знеболюючими препаратами. Деякий час людина відчуває труднощі з прийомом їжі.
У деяких випадках спостерігаються такі ускладнення:
• потрапляння частинок їжі в дихальні шляхи;
• кровотечі;
• гугнявість голосу;
• проблеми з ковтанням;
• рецидив синдрому апное.
СРАР-терапія (Continuous Positive Airway Pressure) – лікування хропіння і синдрому обструктивного апное сну (СОАС) методом створення постійного позитивного тиску в дихальних шляхах.
Механізм дії - якщо дихальні шляхи трохи "роздувати" під час сну, то це буде перешкоджати їх спаданню та усуне основний механізм розвитку захворювання. Для створення позитивного тиску використовується невеликий компресор, який подає постійний потік повітря під певним тиском в дихальні шляхи через гнучку трубку і носову маску. Доцільно також використовувати зволожувач, який забезпечує нагрівання і зволоження повітря, що надходить у дихальні шляхи.
Недоліки CPAP-терапії: необхідність постійного лікування, наявність побічних ефектів, соціального дискомфорту та дорожнечі обладнання. Іноді навіть стовідсоткове усунення порушень дихання у пацієнта з важкою формою СОАС не гарантує довгострокової доцільності лікування.
Рекомендації пацієнтам:
1. Наявність і тяжкість синдрому обструктивного апное сну повинні бути визначені перед проведенням хірургічних процедур.
2. Пацієнт повинен бути проінформований про потенційний відсоток хірургічного успіху і ускладнення, наявність альтернативних методів лікування, таких як респіраторна підтримка позитивним тиском (СРАР-терапія) або внутрішньоротові пристосування, а також про ступінь ефективності і частоту успішного лікування даними альтернативними методами.
3. Бажані результати лікування включають усунення клінічних ознак і симптомів обструктивного апное сну, нормалізацію якості сну, індексу апное/гіпопное та рівня сатурації оксигемоглобіну.
4. Увулопалатофарингопластика, як єдина процедура (з або без тонзилектомії), не гарантує 100% результат при лікуванні пацієнтів з помірним або важким СОАС. Таким чином, пацієнтам з тяжким СОАС спочатку повинна пропонуватися СРАР-терапія, а пацієнтам з помірною СОАС повинні пропонуватися СРАР-терапія або внутрішньоротові пристосування.
Дорогі «хропуни», зважте ретельно всі «за» і «проти» та обов'язково проконсультуйтеся з ЛОР-хірургом!
Бажаємо вам тихого та спокійного сну! :)
