Видалення мигдаликів - тонзилектомія - хірургічний спосіб лікування хронічного тонзиліту.
Мигдалики (простою мовою гланди) розташовані в заглибленні між м'яким піднебінням та язиком, з боків від піднебінної занавіски. Вони входять до складу лімфоїдного глоткового кільця, завдання якого - створювати захисний бар'єр від хвороботворних мікроорганізмів, які намагаються проникнути в організм з повітрям або їжею, та повідомляти інформацію про них іншим органам імунної системи.
При запальних процесах, які часто повторюються, затягуються та погано піддаються лікуванню, мигдалики перестають справлятися зі «своїми обов'язками». Мікроорганізми, що потрапили в них, не знищуються, а викликають запалення - тонзиліт. Спочатку гострий, більш відомий як ангіна, потім хронічний.
Постійно існуюче вогнище стрептококової інфекції в мигдаликах може привести до виникнення (й ускладнення перебігу) різних захворювань: гломерулонефриту, ревматизму, пороків серця, захворювань органів травного тракту і т.д.
Видалення мигдаликів (тонзилектомія) - крайній захід у лікуванні хронічного тонзиліту.
Показання до оперативного втручання:
• Часті ангіни (2-4 рази на рік), що супроводжуються високою температурою тіла. У лакунах відзначається патологічний гнійний детрит. Є те чи інше ускладнення, пов'язане з загостренням процесу (поліартрит, пієлонефрит та ін.).
• Часті ангіни (2-4 рази на рік і частіше), що супроводжуються високою температурою тіла. Спостерігаються місцеві ознаки хронічного тонзиліту, без виявлених ускладнень.
• У результаті одного з рідкісних випадків захворювання ангіною (1 раз у 5-7 років) розвинулося якесь ускладнення з боку серця, суглобів та ін. Місцеві ознаки хронічного тонзиліту, лімфаденіт в області кута нижньої щелепи.
• Випадків ангіни не було, проте на тлі виниклих захворювань серця, суглобів та ін. виявляються місцеві ознаки хронічного тонзиліту, головним чином скупчення в лакунах мигдаликів гнійного вмісту.
Протипоказання до тонзилектомії:
• гемофілія,
• виражена серцево-судинна чи ниркова недостатність,
• важка форма цукрового діабету,
• активна форма туберкульозу,
• гострі інфекційні захворювання,
• останні місяці вагітності,
• період менструації,
• менше 2-3 тижнів після перенесеної ангіни.
Методи видалення мигдаликів
1. Класичний - операція під загальним наркозом із застосуванням скальпеля, ножиць або петлі, коли повністю вирізається або виривається весь мигдалик. Кровотеча зупиняється електрокоагуляцією. Метод радикальний, що дозволяє позбутися від джерела інфекції назавжди. Загоєння в ідеалі проходить з помірним больовим синдромом, рецидивів хронічного тонзиліту не виникає. Однак, повне видалення лімфоїдних утворень знижує місцевий клітинний та гуморальний імунітет, відкриває дорогу ларингіту, фарингіту, бронхіту. Також з'являється ризик розвитку алергічних патологій дихальних шляхів.
Більш досконалий класичний шлях - тонзилектомія мікродебридером, з частотою 6000 обертів на хвилину. Варіація має всі переваги і недоліки простого оперативного підходу.
2. Лазерна тонзилектомія- швидка процедура, що триває не більше пів години під місцевою анестезією. Лазер і видаляє тканини, і припікає судини, не допускаючи значної крововтрати. Але є ризик опіку слизової, тому дещо затягується період загоєння. Варіації методу припускають роботу лазерами різних видів: інфрачервоним, волоконно-оптичним (коли потрібно видалити більшу частину мигдалика), гольмієвим (коли зберігається капсула та усуваються глибокі вогнища), вуглецевим (обсяг лімфоїдної тканини різко скорочується). Органозберігаюча лазерна операція - абляція (часткове видалення мигдалин), при якій усуваються тільки верхні частини або уражені інфекцією ділянки.
3. Електрокоагуляція - не завжди дозволяє припекти мигдалики на достатню глибину для повного вирішення проблеми за один сеанс. Небезпечна опіками при неправильно обраній потужності, а, отже, більш довгим загоєнням. Поєднує позбавлення від лімфоїдної тканини та припікання судин одним приладом.
4. Рідкоплазменний метод (коблатор). Проводиться під загальним інтубаційним наркозом. Якість операції залежить від досвіду хірурга. При достатній квалифікації лікаря практично немає кровотечі, і мигдалини відділяються обережно. Біль після операції значно менший, ніж при класичному варіанті. Суть методу - утворення плазми спрямованим магнітним полем. Для цього підбирається напруга струму, здатна нагріти тканину до 45-60 градусів Цельсія. При цьому білки розпадаються на вуглекислий газ, воду та низькомолекулярні азотовмісні продукти.
5. Кріодеструкція за допомогою рідкого азоту полягає у заморожуванні лімфоїдної тканини з її відмиранням. Так як заморжування блокує больові рецептори, при маніпуляції обходяться місцевою анестезією. Однак буде болісний післяопераційний період. Результат далеко не завжди радикальний, тому іноді потрібні повторні процедури. Так як заморожені тканини деякий час відриваються, потрібен більш ретельний антисептичний догляд за слизовою глотки після операції.
6. Ультразвуковой скальпель. Частоти понад 20000 кГц нагрівають тканини до вісімдесяти градусів за Цельсієм. У результаті ультразвуковий випромінювач працює подібно до скальпеля. Спосіб ефективний. З його допомогою можливо провести радикальну тонзилектомію. Однак, є ризик опіків слизової.
Вибір способу видалення залишається за ЛОР-лікарем, так як він відповідає за хід та результат лікування і може повноцінно оцінити як стан пацієнта, так і обсяг майбутньої операції.
В цілому, питання про те, чим небезпечне запалення мигдаликів, не так актуальне, як питання про необхідність позбутися від гнійних вогнищ в організмі. Наявність постійного джерела бактеріальної агресії з можливими ускладненнями з боку життєво важливих серця та нирок повинно турбувати пацієнта набагато сильніше, ніж ризик оперативного лікування.
