Травма носа - найпоширеніше пошкодження в області обличчя. Травми носа та пазух зустрічаються досить часто, що пояснюється виступаючим розташуванням цього органу по відношенню до скелету обличчя.
Класифікація травм носа
За походженням:
• побутові,
• спортивні,
• виробничі,
• військового часу.
За локалізацією ушкодження:
• пошкодження носових хрящів,
• пошкодження носових кісток,
• поєднані ушкодження обох структур піраміди носа,
• переломи власне кісток носа можуть поєднуватися з переломами кісткових частин черепа, а також висхідної гілки верхньої щелепи, виличної кістки, забоєм і переломом верхнього альвеолярного відростка і різців.
За ступенем пошкодження:
• переломи,
• удари,
• синці,
• садна,
• поранення.
Перелом носа буває 2-х типів:
• закритий перелом носа - шкірний покрив в місці перелому залишається цілим;
• відкритий перелом носа - пошкоджується не тільки кістка та хрящ, але і розривається шкіра, оголюючи уламки і рану.
За наявністю зміщення:
• переломи кісток носа без зміщення;
• зі зміщенням - бічним та в сагітальній площині з утворенням «проваленого» носа.
Симптоми при травмах носа
Вид, форма, глибина ураження при травмі носа визначаються багатьма факторами: щільністю, масою, швидкістю руху травмуючого об'єкта, положенням потерпілого, напрямком руху голови (зустрічне, що віддаляється або уникає), а також напрямком вектора сили, що призводить до травми.
Симптоми перелому кісток носа:
• порушення носового дихання (на одній чи обох сторонах);
• рясна кровотеча;
• деформація зовнішнього носа (сколіоз, западіння спинки або скатів).
Перелом носа можуть супроводжувати такі ускладнення:
• рясна сльозотеча свідчить про переломах бічної стінки носа з пошкодженням носослізного каналу або слізного мішка;
• виділення спинномозкової рідини (ринолікворея) спостерігається при руйнуванні решітчастої кістки, яка прилягає до верхніх носових ходів;
• підшкірна емфізема вказує на розкриття приносових пазух.
Перелом кісток носа може ускладнюватися травмами глибших структур. Неспеціалісту важко відрізнити сльозотечу від підтікання спинномозкової рідини, тому виділення прозорої або забарвленої кров'ю рідини з носа має викликати настороженість. Дана ознака вказує на розрив твердої мозкової оболонки. Такий стан дуже небезпечний і вимагає госпіталізації хворого в нейрохірургічне відділення.
Діагностика
1. Опитування хворого для з'ясування:
• як давно була отримана травма;
• ким або яким предметом був проведений удар;
• характеру травми (виробнича, побутова, спортивна);
• тривалості та ступеня вираженості кровотечі;
• наявності нудоти, блювоти, непритомності;
• наявності хронічних та супутніх захворювань;
• наявності травм носа в минулому.
2. Пальпація носа для визначення:
• ступеня болісності;
• крепітації уламків кістки, повітря;
• рухливості носа в кістковому відділі;
• ступеня набряку тканин;
• виду деформації.
Передня риноскопія дає можливість виявити:
• набряк слизової носа;
• місце розриву слизової;
• джерело кровотечі;
• викривлення перегородки.
4. Рентгенографія в різних проекціях.
5. Лабораторні дослідження:
• загальний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• біохімічний аналіз крові;
• ЕКГ.
Особливу увагу слід приділити пошкоджень носа у дітей!
Першою допомогою відразу після забиття носа є спокій для малюка і самозаспокоєння батьків. Неприпустимі різкі рухи, сякання, тривалі розмови, чхання, так як це може спровокувати, або посилити кровотечу. Після цього необхідно нахилити голову дитини вперед, щоб уникнути потрапляння крові в носоглотку і на область перенісся покласти холод (міхур з льодом або заморожений пакет з морозильної камери, шматочки снігу або льоду), обгорнуті багатошарової тканиною. Подальше лікування проводиться тільки після огляду дитини отоларингологом, який визначає тяжкість травми і наявності пошкоджень структур носа.
Перша допомога при ударах і травмах носа
Як зупинити кровотечу з носа? Перш за все, потерпілий повинен нахилити голову злегка вперед, дихаючи через рот. Змочену перекисом водню вату або бинт, слід вставити в ніздрі на 7-10 хвилин або більше.
У разі наявності на шкірі пошкоджень у вигляді садна або відкритої рани, уражену зону слід обробити перекисом водню та зафіксувати марлеву пов'язку.
Подальше лікування визначає ЛОР-лікар, виходячи з характеру і глибини травми носа. Якщо переломи відсутні, лікар зупиняє кровотечу і виконує видалення нежиттєздатних тканин. Перші шви накладаються зазвичай не раніше доби після ушкодження. За показаннями проводиться тампонада носа. Знизити вираженість набряку допомагають холодові компреси. Якщо наслідком травми стали множинні переломи кісток, то основним завданням ЛОР-лікаря стає їх репозиція, яка завершується фіксацією уламків. Найбільш сприятливим періодом для вправляння кісток вважаються першу добу, проте ці маніпуляції можна проводити і впродовж перших трьох тижнів після травми. Струс мозку спричиняє відкладення репозиції.
Зазвичай використовується аплікаційна або інфільтраційна анестезія. Залежно від техніки проведення репозиція може бути пальцьовою, з використанням носових елеваторів або поєднувати обидва способи. Для фіксації беруться просочені парафіном турунди, які вводяться в верхні та середні відділи носової порожнини. Їх видалення здійснюється приблизно через тиждень. При необхідності вони можуть залишатися в носі до 12 днів.
Стійкі деформації вимагають хірургічної корекції. У таких клінічних випадках показана риносептопластика, що дозволяє не тільки виправити викривлену перегородку, але і надати естетичного вигляду зовнішньому носу.
Бережіть себе і, в разі необхідності, звертайтеся до ЛОР-лікаря вчасно.
