Ринофіма (шишкоподібний ніс, винний ніс, «ніс п'яниці») - це запальне захворювання шкіри носа (іноді у вигляді доброякісного пухлиноподібного новоутворення), що характеризується фіброзним розростанням усіх елементів шкіри: сполучної тканини, кровоносних судин і сальних залоз.
Візуально проявляється збільшенням носа в розмірах, втратою його природної форми та зміною кольору шкіри.
Це захворювання вважається ускладненням розвитку нелікованих рожевих вугрів або розацеа і демодекозу (підшкірного кліща). Найчастіше ринофіма зустрічається у чоловіків після 40-50 років. Процес розвивається повільно впродовж декількох років, іноді стрибками, іноді майже зупиняючись.
ВАЖЛИВО: ринофіма не має тенденції до самовилікування і без професійного втручання може призвести до страшних з естетичної точки зору наслідків. У деяких запущених випадках ринофіма може ускладнювати прийом їжі, гігієнічні процедури і навіть дихання.
Причини розвитку ринофіми носа
Етимологія захворювання до кінця не вивчена. Але відомо, що ринофіма може розвиватися внаслідок демодекозу (шкірне захворювання, викликане зануренням мікроскопічного кліща демодекса в шкірний шар) або інших хронічних запальних захворювань шкіри.
Фактори, що сприяють розвитку ринофіми носа:
• алкоголізм;
• гормональні порушення, викликані захворюваннями щитоподібної, підшлункової залози та ін .;
• аутоімунні захворювання;
• хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту;
• несприятлива екологічна обстановка (висока запиленість, підвищена вологість повітря, різка зміна температур, переохолодження, тривале перебування в умовах високих температур);
• хіміотерапія (при онкологічних захворюваннях);
• статева приналежність (захворювання характерно для чоловіків старше 40 років);
• гіповітаміноз;
• часті стреси і депресивний стан.
Симптоми та розвиток ринофіми носа
Ринофіма розвивається повільно. Можливі чергування стадій швидкого зростання з періодами затихання. Через кілька років процес навіть може зупинитися, але виниклі зміни не зникають. Через збільшений розміру носа шкіра втрачає свою природну красу й інші естетичні характеристики, тому являє собою потворний наріст.
При гістологічному (тканинному) дослідженні встановлено, що збільшення всіх елементів шкіри, особливо сальних залоз, розвивається на тлі хронічного уповільненого запального процесу.
Симптоми залежать від різновиду ринофіми:
1. Залозиста (гландулярна) форма - утворюються горбисті або гроноподібні м'які утворення, синюшно-червоного кольору, з блискучою сальною поверхнею і великою кількістю розширених судин та сальних залоз, з усть яких при натисканні виділяється шкірне сало. Розростання шкіри при запущеному процесі досягають величезних розмірів, звисають вниз, закривають ніздрі та рот, утрудняючи дихання, прийом їжі і спотворюючи обличчя.
2. Фіброзна форма - уражена шкіра носа гладка, ущільнена, збільшена в розмірах (припухла), червоно-фіолетового відтінку.
3. Фіброангіоматозна форма - ніс стає мідно-червоним або багрянисто-червоним. Розмір носа збільшений, на поверхні проглядаються великі розширені вени. На відміну від фіброзної стадії можна побачити велику кількість поверхневих та глибших пустул. Вміст пустул зсихається в кров'янисто-гнійні кірки. Хворі скаржаться на парестезії, свербіж і болючість.
4. Актинічна форма - характерна для людей, шкіра яких погано переносить сонце і легко обгорає. Ніс помірно рівномірно збільшений. На поверхні виступають вузлуваті скупчення еластичної тканини, які поступово набувають буро-синюшного забарвлення.
Діагностика ринофіми носа
Ринофіма носа легко діагностується, оскільки визначити дане захворювання можна і після візуального огляду пацієнта. ЛОР-лікар бачить незворотні зміни в структурі носа, тому вже після вивчення скарг і проведення візуального огляду ставить остаточний діагноз.
Якщо ж з визначенням ринофіми виникають певні складнощі, то потрібні результати лабораторних досліджень. Це, перш за все, гістологічне дослідження, яке визначає характер патології, його умовні межі, інтенсивність патологічного процесу і можливі ускладнення для здоров'я. Також не буде зайвою індивідуальна консультація у дерматолога й онколога.
Потім потрібно встановити форму ринофіми і написати план лікування. Щоб виключити онкологію - рекомендують зробити біопсію наросту.
Диференціальна діагностика ринофіми проводиться з наступними захворюваннями:
• риносклерома;
• ретикулосаркома;
• лепра.
Лікування ринофіми носа
На початковій стадії ринофіма виглядає як шорсткість шкіри, викликана розширеними порами і розпочатим потовщенням тканини. У цей період, коли незворотні зміни шкіри ще не почалися, можливе проведення консервативного лікування. Хворим призначають такі препарати:
• поліпшуючі прохідність кишкового тракту і мікроциркуляцію шкіри (з метою підвищення надходження кисню);
• препарати для нормалізації гормонального фону;
• лікарські розчини та мазі для позбавлення від вугрів та вузликів на поверхні шкіри.
Хірургічне лікування під місцевою анестезією в умовах стаціонару полягає в висіченні патологічних розростань на поверхні носа.
Для отримання максимального естетичного ефекту може застосовуватися лазерна хірургія, але вона буде ефективна тільки в тому випадку, якщо ушкоджена невелика ділянка шкірного покриву.
Глибокі форми ураження шкірного покриву вимагають проведення клиновидного висічення або підшкірного висічення ділянок ураженої шкіри. При невеликому ураженні на поверхню рани достатньо накласти шви. При вузлах великих розмірів виконують пластичні операції.
Варіант операції вибирає ЛОР-хірург у залежності від особливостей ринофіми у конкретного пацієнта та його історії хвороби.
Після операції проводять протизапальну терапію. На місці наросту утворюється еритема - червона ділянка шкіри. Вона може зберігатися впродовж кількох тижнів і навіть місяців, потім шкіра повертається до свого природного кольору.
В результаті операції, як правило, вдається відновити нормальну конфігурацію носа. При неповному видаленні уражених тканин можливі рецидиви. Описані випадки малігнізації (озлоякіснення).
Ускладнення та наслідки ринофіми носа
• рецидиви (при неповному видаленні уражених тканин);
• озлоякіснення ринофіми (при відсутності своєчасного й адекватного лікування);
• естетичний і функціональний дефект (утруднення носового дихання при великому розмірі наростів, які можуть частково перекривати вхід у ніздрі).
Профілактика ринофіми
• своєчасне лікування розацеа і рожевих вугрів;
• дотримання дієти з обмеженням гострої і копченої їжі;
• уникнення перепадів температур;
• захист шкіру від засмаги;
• виключення фізичних і хімічних чинників професійної шкідливості;
• відмова від алкоголю.
При виявленні у себе описаних в статті симптомів, чим раніше пацієнт звернеться до ЛОР-хірурга, тим більш сприятливим буде результат захворювання.
