Отосклероз - прогресуюче дегенеративне захворювання, при якому порушується функціонування слухових кісточок у середньому вусі (через фіксацію стремінця до овального вікна вестибулярного апарату), що призводить до поступового зниження слуху.
Захворюваність на отосклероз становить 1% серед всього населення, в 80% випадків хворі - жінки. Відзначається часте та значне погіршення стану або поява перших ознак отосклерозу в зв'язку з вагітністю, а також під час інших гормональних перебудов (статеве дозрівання, клімакс). Симптоми отосклерозу найчастіше проявляються у віці 20-35 років.
Причини виникнення отосклерозу
Етіологія даного захворювання на сьогоднішній день остаточно не з'ясована. Фахівці вважають, що до отосклерозу є спадкова схильність, оскільки нерідко спостерігають сімейний характер захворюваності.
Фактори ризику в розвитку отосклерозу у схильного до нього організму:
• інфекційні захворювання (кір),
• ендокринні та метаболічні зміни,
• аномалії розвитку органу слуху (зокрема вроджена фіксація стремінця),
• хронічні запальні захворювання середнього вуха,
• хвороба Педжета,
• фізичні та психоемоційні перевантаження,
• робота при високому рівні шуму (акустична травма).
Класифікація отосклерозу
Залежно від порушення звукопроведення або звукосприйняття виділяють 3 форми отосклерозу:
1. Кондуктивний отосклероз - протікає з порушенням тільки звукопроведення. Прогностично найбільш сприятлива форма, оскільки її хірургічне лікування дає хороший ефект і може призводити до повного відновлення слуху.
2. Змішаний отосклероз - зниження слуху за рахунок порушень звукопроведення та звукосприйняття. Хірургічне лікування цієї форми отосклерозу відновлює слух лише до рівня кісткового проведення.
3. Кохлеарний отосклероз - значні порушення звукосприймаючої функції вуха. Хірургічне лікування покращує слух до рівня кісткового проведення, але не до достатнього для спілкувальнння рівня.
За характером прояву симптомів отосклероз буває:
• повільний (68%),
• стрибкоподібний (21%),
• швидкоплинний або швидкий (11%).
У своєму розвитку отосклероз проходить 3 періоди:
• початковий - займає 2-3 роки, впродовж яких пацієнт може відзначати лише невеликий шум у вусі, а незначне зниження слуху виявляється тільки при проведенні аудіометрії,
• період виражених клінічних проявів,
• термінальний.
Симптоми отосклерозу:
• Приглухуватість (зниження слуху) на тлі отосклерозу, як правило, двостороння: спочатку спостерігається на одному вусі, потім втягується друге.
• Паракузіс Вілліса - уявне поліпшення слуху в галасливій обстановці. Насправді співрозмовники хворого під час розмови намагаються подолати фоновий шум і говорять голосніше.
• Симптом Тойнбі- неясне сприйняття мови при розмові декількох осіб.
• Паракузіс Вебера - погіршення сприйняття мови при одночасній передачі до равлика інших звуків, що йдуть по м'яких тканинах тіла пацієнта (наприклад, при ходьбі або пережовуванні їжі).
• Шум у вухах (частіше низькочастотний), рідше в голові.
• Тяжкість, відчуття тиску у вусі.
• Можливо запаморочення, а також порушення рівноваги.
Діагностика отосклерозу включає такі дослідження:
• отоскопія;
• камертональне дослідження;
• тональна порогова аудіометрія;
• мовна аудіометрія;
• дослідження слуху за допомогою ультразвуку;
• акустична імпедансометрія у вигляді тимпанометрії.
Диференційна діагностика отосклерозу з:
• адгезивним середнім отитом,
• хронічним гнійним середнім отитом,
• кохлеарним невритом,
• холестеатомою,
• сірчаною пробкою,
• зовнішнім отитом,
• пухлинами вуха,
• анкілозом стремінця при системних остеопатіях,
• лабіринтитом,
• хворобою Меньєра та ін.
Лікування отосклерозу
Відносно даного захворювання, як правило, використовуються методики, спрямовані на поліпшення передачі звукових коливань на перилімфу лабіринту.
Основний метод - хірургічне лікування (стапедопластика- пластика стремінця), в результаті якого відновлюється рухливість ланцюга слухових кісточок:
• стапедектомія - видалення стремінця та заміна його протезом; однак, існує висока ймовірність перфорації (пошкодження цілісності) овального вікна, що сполучає середнє вухо з внутрішнім;
• стапедотомія - видалення ділянки стремінця і протезування віддаленої частини; є більш безпечним методом.
Знайшли застосування такі методики, як мобілізація стремінця (звільнення стремінця від знерухомлюючих його кісткових зрощень) та фенестрація лабіринту (створення нового вікна в стінці присінка лабіринту).
Хірургічне лікування проводиться частіше під місцевою анестезією, рідше - під загальним наркозом. Розріз і всю операцію проводять, як правило, всередині слухового проходу, використовуючи мініатюрні інструменти та операційний мікроскоп.
У разі якщо вражені обидва вуха, оперативне лікування проводиться спочатку на одному (гірше чує) вусі, операцію на другому вусі проводять не раніше ніж через 6 місяців, при відсутності ускладнень після першої операції і стабільному слусі після неї.
У разі неможливості проведення операції з різних причин, прописується корекція гостроти слуху за допомогою слухового апарату.
Протипоказання до стапедектомії:
• важкий загальний стан пацієнта,
• одне чуюче вухо,
• низький резерв функції равлика,
• тіннітус або запаморочення,
• наявність активних вогнищ отосклерозу.
Профілактика отосклерозу
З огляду на неповні знання про причини отосклерозу, складно проводити його профілактику. Однак, доведено, що перевтома, стреси, шкідливі звички (алкоголь, тютюнопаління) значно погіршують перебіг отосклерозу, прискорюючи втрату слуху. Таку ж дію мають сильні шуми, несприятливі побутові умови, регулярні переохолодження.
Будьте здорові та, в разі необхідності, звертайтеся до ЛОР-лікаря вчасно.
