Нейросенсорна приглухуватість (сенсоневральна приглухуватість, перцептивна приглухуватість, кохлеарний неврит) - це хвороба, при якій відбувається зниження слуху через ураження органів внутрішнього вуха, слухового нерва або центру в головному мозку, який відповідає за сприйняття звуку.
Причини нейросенсорної приглухуватості
Причини вродженої нейросенсорної приглухуватості:
1. патологія в пологах;
2. спадкові чинники:
• несиндромні пошкодження слуху;
• синдромні пошкодження слуху.
Причини набутої нейросенсорної приглухуватості:
• інфекційні захворювання (вірусні інфекції - грип, епідемічний паротит, кір, краснуха, герпес; епідемічний цереброспінальної менінгіт, скарлатина, сифіліс і т.д.);
• судинні розлади (гіпертонічна хвороба, вертебрально-базилярна дисциркуляція, церебральний атеросклероз);
• стресові ситуації;
• ототоксичний вплив промислових та побутових речовин, ряду лікарських препаратів (антибіотики аміноглікозидного ряду (канаміцин, неоміцин, гентаміцин, стрептоміцин); цитостатики (циклофосфамід, цисплатин та ін.); антиаритмічні препарати; трициклічні антидепресанти; діуретики (фуросемід) та ін.).
• травми (механічні та акустичні (короткочасний, але надмірно сильний звук - постріл, крик, гудок), баротравми (тиск у середньому вусі вище 400 мм рт. ст.));
• невринома VIII пари черепно-мозкових нервів, хвороба Педжета, гіпопаратиреоз, серповидноклітинна анемія.
Існує така форма, як ідіопатична сенсоневральна приглухуватість, коли причину розвитку ураження органу слуху виявити не вдається.
Класифікація нейросенсорної приглухуватості
1. В залежності від рівня ураження:
• сенсорна приглухуватість - вражаються органи внутрішнього вуха (равлика) - спеціальні волоскові клітини-рецептори, що відповідають за сприйняття звуку;
• нейросенсорна (сенсоневральна) приглухуватість - уражаються гілки слухового (присінкові-равликового) нерва, який передає слухові імпульси від внутрішнього вуха в головний мозок;
• приглухуватість центрального генезу - уражаються слухові центри, які сприймають передану з внутрішнього вуха інформацію (ці центри розташовуються в стовбурі та корі головного мозку).
2. За тривалістю виділяють періоди:
• гострий - тривалістю до 1 міс, коли зміни, що виникли в спіральному органі або іншому відділі слухового аналізатора, вважаються ще оборотними;
• підгострий - тривалістю від 1 до 3 міс .;
• хронічний - понад 3 міс.
3. За перебігом:
• оборотна;
• стабільна;
• прогресуюча.
4. За ступенем зниження слуху:
• 1 ступінь (легка) - 26-40 дБ;
• 2 ступінь (помірна) - 41-55 дБ;
• 3 ступінь (помірно тяжка) - 56-70 дБ;
• 4 ступінь (тяжка) - 71-90 дБ;
• глухота - більше 90 дБ.
5. За етіологією:
• вроджена;
• набута.
6. По місцю враження: спіральний (кортієвий) орган, сходи равлика, ядра, провідникові шляхи та кора великого мозку.
7. За віком: у дітей це особливо важливо в силу різних обставин.
Дослідження слуху в ранньому дитячому віці вимагає зовсім іншого підходу, ніж у дорослих. Для новонароджених та грудних дітей використовують різні методи дослідження слуху, і перспектива, і прогноз у них також різні.
Симптоми нейросенсорної приглухуватості
Головним симптомом сенсоневральної приглухуватості є зниження слуху. Часто виникає після перенесеного ГРВІ, психоемоційного стресу, інтоксикацій. Вражатися може як одне вухо, так і обидва одночасно.
Дуже частий симптом при цьому захворюванні - шум у вусі: може бути як високочастотним (дзвін, писк, «зумер», «шипіння»), що частіше, так і низькочастотним (гул).
При появі таких симптомів слід негайно звернутися до ЛОР-лікаря.
Діагностика нейросенсорної приглухуватості:
• камертональні проби;
• тональна аудіометрія;
• акустична імпедансометрія;
• вестибулометрія;
• за показаннями: рентгенографія органів грудної клітини, рентгенографія скроневих кісток по Шюллеру; КТ, МРТ головного мозку та ін.
Диференційний діагноз проводиться з наступними захворюваннями:
• хвороба Меньєра;
• фістула лабіринту;
• невринома слухового нерва.
Лікування нейросенсорної приглухуватості
При гострій нейросенсорній приглухуватості найважливішою метою є відновлення слухової функції. Досягнення цієї мети можливо лише при розпочатому в найкоротші терміни лікування. При хронічному порушенні слухової функції метою проведеного лікування є стабілізація зниження слухової функції. Крім того, на перше місце при хронічній нейросенсорній приглухуватості виходить соціальна реабілітація людей. Дуже важливий індивідуальний підхід у лікуванні нейросенсорної приглухуватості (враховується стан психіки, вік, наявність супутніх захворювань і т.д.).
Всі способи лікування та реабілітації при нейросенсорній приглухуватості можна розділити на:
• медикаментозний,
• фізіотерапевтичний,
• слухопротезування,
• слухові вправи,
• кохлеарну імплантацію.
Медикаментозна терапія включає:
• застосування препаратів, що поліпшують мозковий кровообіг та стимулюють обмінні процеси в нервових клітинах (трентал, актовегін, танакан);
• додатково в комплекс включають гормональні засоби, а також діуретики та вітамінні препарати групи B.
Немедикаментозні методи (як додаток до інших методів):
• рефлексотерапія - акупунктура або лазеропунктура;
• гіпербарична оксигенація.
Хірургічне лікування нейросенсорної приглухуватості
Хірургічне лікування нейросенсорної приглухуватості потрібно при новоутвореннях в області задньої черепної ямки, хворобі Меньєра, при проведенні кохлеарної імплантації. Крім того, хірургічне лікування як виключення може застосовуватися при болісному вушному шумі (виконується резекція барабанного сплетення, видалення зірчастого вузла, верхнього шийного симпатичного вузла). Деструктивні операції на равлику та присінково-завитковому нерві виконують рідко і тільки у випадках нейросенсорної приглухуватості IV ступеня або повної глухоти.
Кохлеарний імплантат - спеціальний пристрій, який відповідає за сприйняття оточуючих звуків та передачу їх на збережені нейрони в равлику. Це електронний пристрій, оснащений мікрофоном та приймачем з підсилювачем, від якого звук по спеціальному електроду надходить до равлика. Так здійснюється відновлення слуху у хворих з важким перебігом приглухуватості.
Профілактика нейросенсорної приглухуватості передбачає уникнення факторів ризику:
• своєчасно та раціонально лікувати інфекції верхніх дихальних шляхів;
• дотримуватися всіх заходів безпеки і трудового режиму.
Втрата слуху або його погіршення може значно погіршити життя. Тому, бережіть його і, в разі необхідності, звертайтеся до ЛОР-лікаря вчасно!
