Набряк гортані - припухання слизової та підслизової оболонок гортані внаслідок просочування їх ексудатом або транссудатом.
Набряк гортані не потрібно розглядати як самостійне захворювання, оскільки він завжди свідчить про наявність більш серйозної недуги, наслідком якого він і є. До цього прояву слід дуже серйозно поставитися, оскільки через ненадання своєчасної допомоги людина може задихнутися і померти.
Місце його локалізації - це найчастіше пухка підслизова клітковина гортані. Сюди можуть входити вестибулярні або черпалонадгортанні складки, простір під ними, а також з боку язика - поверхня надгортанника.
Характеристика набряку також буває різною, іноді це зовсім незначне збільшення тканини (обмежений набряк), а іноді гортань звужується так, що стає важко дихати (розлитий або дифузний набряк). В останньому випадку він може бути прямою загрозою не тільки здоров'ю, але й життю, тому необхідно терміново звертатися за медичною допомогою.
Набряки гортані бувають:
• запального (обумовлені токсигенною інфекцією);
• незапального (обумовлені різними захворюваннями, в основі яких лежать алергічні процеси, порушення обміну речовин та ін.) характеру.
Причини набряку гортані
Запальний набряк гортані виникає при:
• гортанній ангіні,
• флегмонозному ларингіті,
• абсцесі надгортанника,
• гнійних процесах в області глотки, шийного відділу хребта, кореня язика і порожнини рота;
• внаслідок травми (колючі, ріжучі, термічні, хімічні, тупі, вогнепальні);
• хірургічних втручаннях в області шиї та безпосередньо на гортані, при тривалій інтубації гортані (введенні трубки в гортань) при променевій терапії.
Незапальний набряк гортані спостерігається у хворих з:
• декомпенсацією серцевої діяльності;
• нирковою недостатністю;
• аліментарною або онкологічною кахексією;
• алергією;
• гіпотиреозом;
• ангіолімфогенними захворюваннями та ін.
Симптоми набряку гортані
Набряк гортані розвивається з певною стадійністю, яку можна простежити, і при перших проявах захворювання необхідно надати адекватну допомогу.
Розрізняють такі стадії з характерними симптомами:
1. Стадія катарального набряку та порушення звукоутворення (компенсація)
Характеризується помірно вираженими ознаками інтоксикації, виникає кашель гавкаючого характеру, в голосі з'являється осиплість. Симптоми нестачі кисню виражені незначно. На цій стадії вже потрібно починати лікування.
2. Розвитоке стенозу (звуження) гортані (субкомпенсація)
Пацієнт неспокійний, так як у нього не виходить зробити повний вдих. Дихання стає частим і шумним. Голос практично не чути. Видно, що людина приймає вимушене положення, піднімаючи плечі при вдиху, опирається руками об яку-небудь поверхню.
3. Стадія асфіксії (декомпенсація)
Лікування на цій стадії має бути терміновим. Людина неспокійна, кидається зі сторони в сторону. Не може зробити повноцінний вдих. Спостерігаються симптоми нестачі кисню: шкіра холодна, покривається потом, спостерігається синюшність губ, кінчиків пальців. Зіниці розширені. Дихання і пульс часті.
Діагностується захворювання спираючись на свідчення хворого, пальпацію та дослідження гортані. Проводиться ларингоскопія, а при утрудненому виявленні причини хвороби необхідно робити бронхоскопію і рентгенографію грудної клітини і гортані.
Як надати першу медичну допомогу?
Безперечно, що при наявності будь-якого із симптомів набряку гортані слід терміново викликати швидку допомогу, щоб вчасно запобігти задусі хворого. До приїзду швидкої слід вжити таких дій:
• полегшити дихання хворого, наприклад, розстібнути комірець, зняти краватку і т.д. ;
• при визначенні алергену не допускати його подальшого вживання або впливу;
• занурити хворого в гарячу ванну або хоча б опустити його руки або ноги в таз з гарячою водою;
• дати прополоскати порожнину рота розчином адреналіну гідрохлориду;
• закапати ніс назальним спреєм сильної дії;
• при можливості - ввести внутрішньом'язово антигістамінний препарат (наприклад, супрастин або димедрол).
У випадках, коли набрякання спровоковано укусом комахи в область руки або ноги, або введенням препарату, на який пішла алергія, слід терміново накласти джгут на місце трохи вище рани.
Важливо! При незнанні про справжню причину утворення набряку, самолікування може призвести до серьозних ускладнень, особливо якщо у людини проявляються симптоми набряку Квінке.
При ангіоневротичних набряках (набряк Квінке) вводять підшкірно атропін, 5-10 мл, внутрішньовенно 10% розчину хлористого кальцію, виконують шийну новокаїнову блокаду. При набряку гортані, який тільки починається, хороший результат дає лікування димедролом (по 0,025 г від 2 до 4 разів на день)
Залежно від тяжкості захворювання та оцінених лікарем ризиків, лікування може бути консервативним або хірургічним.
Медикаментозне лікування включає в себе прийом таких препаратів:
• парентеральне введення антибіотиків широкого спектру дії (найчастіше цефалоспоринового, пеніциллінового рядів, а також макролідів);
• антигістамінні препарати;
• кортикостероїди;
• сечогінні препарати, які приймаються для дегідратації організму (індапамід та ін).
При проведенні даного лікування, якщо не відбувається поліпшення або, що ще гірше, з'являються ускладнення, то лікарі вдаються до надрізання гортані (трахеостомії).
Прогноз залежить від етіології та ступеню розповсюдження набряку.
Отже, при набряку горла треба негайно звертатися за лікарською допомогою. Будь-яке самолікування загрожує небезпечними для життя станами. Зумовлено це, в першу чергу тим, що стеноз в більшості випадків дуже швидко прогресує. Отже, можуть виникнути серйозні труднощі з диханням, а впоратися з подібними проблемами в змозі тільки медичні працівники.
