Міцетома верхньощелепної (гайморової) пазухи - це одна з форм мікозу, грибкове захворювання неінвазивного характеру. При даній патології міцелій грибів роду Aspergillus просто росте всередині порожнини пазухи, але не проростає в слизову оболонку гайморової пазухи.
Можна ще зустріти терміни "грибкова куля", "грибкове тіло" або "грибковий гайморит». Міцетома може виникати і в інших приносових пазухах, але переважно локалізується в гайморовій. Також міцетоми складають більшість з усіх мікозів приносових пазух.
Різноманітні гриби дуже поширені в навколишньому середовищі. Вони можуть без перешкод потрапляти в дихальні шляхи, при цьому здатні осідати в порожнині носа і в гайморових пазухах. При нормально працюючому імунітеті гриби ніяк себе не проявляють і продовжують залишатися в мізерній кількості в носі. Але при несприятливих обставинах колонії грибів починають збільшуватися, що і призводить до захворювання.
Причини, які сприяють зростанню грибкових захворювань:
• нераціональне застосування протимікробних препаратів;
• вживання фармакологічних препаратів, що пригнічують імунітет;
• несприятлива екологічна ситуація;
• збільшення таких захворювань, як злоякісні новоутворення, цукровий діабет, ВІЛ, СНІД і т.д.
Ще одна стара і не зовсім правильна назва міцетоми- «одонтогенний гайморит». Вона виникла тому, що часта причина виникнення її у здорових людей- стоматологічні маніпуляції (пломбування кореневих каналів коренів малих і великих корінних зубів верхньої щелепи). Механізм розвитку захворювання досить простий. Справа в тому, що коріння зубів верхньої щелепи, особливо 5 та 6-го, часто відокремлені від гайморової пазухи тонкою кістковою стінкою, а то і зовсім прикриті з її боку тільки слизовою оболонкою. Таким чином, стоматолог, абсолютно не навмисно, проводячи ендодонтичні маніпуляції в кореневих каналах коренів зуба, може проткнути їх верхівки і проштовхнути пломбувальний матеріал в пазуху. Сам по собі пломбувальний матеріал - абсолютно нешкідлива субстанція, але солі цинку в його складі грають каталітичну роль (провокують) в розвитку грибкової флори. Згодом формується так зване грибкове тіло, яке поступово може заповнити всю пазуху.
У більшості випадків міцетома розвивається в одній верхньощелепній пазусі, але зрідка можлива і в обох. Часто з самого початку патологія має затяжний розвиток і люди нічого не підозрюють про її існування. Характерна тривала відсутність виражених клінічних проявів. Можливий варіант випадкового виявлення міцетоми під час обстеження з приводу зовсім іншого захворювання (наприклад, стоматологічного). Коли міцелій розростається, з'являються такі симптоми, як:
• відчуття розпирання, біль у відповідній приносовій пазусі;
• поява біло-жовтих, білих сирнистих, густих виділень з носа (бо причиною патології стали гриби Aspergillus fumigatus, Aspergillus niger);
• неприємний запах з носа;
• синюшність слизової оболонки носової порожнини;
• утруднення носового дихання;
• закладеність носа, яка стає постійною;
• періодичний головний біль;
• біль у зубах, у верхній щелепі;
• втрата нюху.
Для діагностики найбільш інформативною є комп'ютерна томографія пазух носа. Звичайний рентген і МРТ дають менш інформативну картину.
Лікування міцетоми порожнини носа тільки хірургічне. Операція виконується або через ніс, або через передню стінку гайморової пазухи під губою. Так як при міцетомі грибковий міцелій не проростає в слизову, видалення дає хороший результат і рецидиви зустрічаються рідко. Дану операцію можна виконувати як під загальною, так і під місцевою анестезією. При місцевій анестезії можливо залишити клініку вже в день операції. Реабілітаційний період складає приблизно 3-7 днів.
У післяопераційному періоді проводиться місцева антимікотична терапія шляхом промивання пазухи розчином протигрибкових препаратів. Для створення високих концентрацій лікарських засобів у пазусі та порожнині носа призначаються інгаляції розчинів протимікотичних засобів через ніс. Системна антимікотична терапія рекомендується при наявності фонових захворювань, таких як бронхіальна астма, цукровий діабет, медикаментозна імуносупресія, імунодефіцит. Імунокоригуюча терапія показана при наявності місцевої або системної імунологічної недостатності.
Важливо знати!
При підозрі на грибкове запалення пазух не слід робити гарячі процедури для носа - прогрівання, компреси. Це не тільки буде марним заняттям, але і може спровокувати приєднання бактеріальної інфекції. Також забороняється пити антибіотики і зрошувати ніс антибактеріальними спреями, що тільки ще більше знизить місцевий імунітет і спровокує зростання колоній грибків.
Профілактика захворювання:
• загартовування;
• збалансоване харчування;
• боротьба з дисбактеріозом;
• своєчасне лікування зубів;
• запобігання стресів;
• правильний режим дня;
• заняття спортом;
• ранній початок лікування всіх інфекційних хвороб;
• коригування соматичних патологій організму.
За статистикою у 5-10% людей, які страждають риносинуситом, при детальній діагностиці в порожнині носа і пазухах виявляються грибкові інфекційні агенти. При тривалій відсутності лікування грибковий гайморит може провокувати розвиток бронхіальної астми. Тому дуже важливо вчасно розпізнати та вилікувати патологію.
Будьте здорові!
