Дакріоцистит - запалення слізного мішка, розвивається на тлі облітерації або стенозу носослізного каналу.
У жінок слізний мішок запалюється в 6-8 разів частіше, ніж у чоловіків, що пов'язано з більш вузькою анатомічною будовою каналів.
Дакріоциститом переважно хворіють особи у віці 30-60 років; окремо виділяється дакріоцистит новонароджених.
Причини дакріоциститу
Дакріоцистит виникає в результаті патологічних процесів слизової носа, що викликають звуження або закупорку слізно-носового каналу; запальних процесів в гайморовій порожнині та в кістках, де розташований слізний мішок.
Факторами розвитку дакріоциститу служать цукровий діабет, зниження імунітету, професійні шкідливості, різкі перепади температур.
Гострий дакріоцистит (абсцес або флегмона слізного мішка) частіше розвивається на грунті хронічного і являє собою гнійне запалення клітковини, що оточує слізний мішок.
Що відбувається під час дакріоциститу
Порушення прохідності слізно-носового каналу викликає застій слізної рідини та розмноження в слізному мішку патогенних мікроорганізмів. Стінки слізного мішка поступово розтягуються, в них розвивається гострий або уповільнений запальний процес - дакріоцистит.
Симптоми дакріоциститу
Хронічний дакріоцистит проявляється вираженою сльозотечею, припухлістю в області внутрішнього кута очної щілини (де розташовується слізний мішок). При натисканні на область слізного мішка із слізних точок виділяється слизисто-гнійна або гнійна рідина. Кон'юнктива повік, півмісяцева складка, слізне м'ясце гіперемійовані.
При хронічному дакріоциститі висока ймовірність інфікування інших оболонок ока з розвитком блефариту, кон'юнктивіту, кератиту або гнійної виразки рогівки з подальшим утворенням більма.
При гострому дакріоциститі спостерігається припухлість, що болить та різке почервоніння шкіри в області слізного мішка. Повіки набряклі, очна щілина звужена або закрита. Клінічна картина нагадує бешихове запалення шкіри обличчя, але на відміну від нього чітка межа вогнища запалення відсутня. При гострому дакріоциститі відзначаються смикаючі болі в області орбіти, озноб, лихоманка, головний біль та інші ознаки інтоксикації.
Через кілька днів щільний інфільтрат над слізним мішком розм'якшується, з'являється флуктуація, шкіра над ним стає жовтою, що свідчить про формування абсцесу, який може спонтанно розкритися. Надалі на цьому місці може утворитися фістула (в області шкіри обличчя або в порожнині носа) з подальшим виділенням з неї сльози або гною. Поширення гною на навколишню клітковину може викликати флегмону очниці.
Діагностика дакріоциститу
Діагноз грунтується на клінічній картині та результатах дослідження прохідності сльозовивідних шляхів, місця звуження або закупорки яких допомагає виявити рентгенографія.
Лікування дакріоциститу
Гострий дакріоцистит лікується в стаціонарі. До розм'якшення інфільтрату проводять вітамінотерапію, призначають УВЧ-терапію та сухе тепло на область слізного мішка.
При появі флуктуації абсцес розкривають. Надалі проводять дренування та промивання рани антисептиками (фурацилін, диоксидин, перекис водню). У кон'юнктивальний мішок закапують антибактеріальні краплі (левоміцетин, гентаміцин, мірамістин та ін.), закладають протимікробні мазі (еритроміцинову, тетрациклінову, офлоксацин і т. д.).
Одночасно при дакріоциститі проводиться системна антибактеріальна терапія препаратами широкого спектру дії (цефалоспоринами, аміноглікозидами, пеніцилінами). Після купіювання гострого процесу виконується дакріоцисториностомія- операція, яка полягає у формуванні анастомозу між порожниною носа та слізним мішком для ефективного дренажу слізної рідини.
Основним методом лікування хронічного дакріоциститу служить дакріоцисториностомія.
Останнім часом широкого поширення набули малоінвазивні методи лікування дакріоциститу - ендоскопічна та лазерна дакріоцисториностомія. У деяких випадках прохідність носослізного каналу при дакріоциститі можна відновити за допомогою бужування або балонної дакріоцистопластики - введення в порожнину протоки зонда з балоном, при роздуванні якого внутрішній просвіт каналу розширюється.
Щоб уникнути утворення гнійної виразки рогівки, пацієнтам з дакріоциститом забороняється використовувати контактні лінзи, накладати пов'язки на очі, проводити будь-які офтальмологічні маніпуляції, пов'язані з дотиком до рогівки (тонометрію, УЗД очей та ін.).
Обов'язковим також є лікування запальних захворювань порожнини носа і придаткових пазух, що викликали дакріоцистит.
Прогноз при дакріоциститі
Зазвичай прогноз при неускладненому дакріоциститі сприятливий.
Запущений дакріоцистит може ускладнитися виразкою рогівки, флегмоною орбіти, тромбофлебітом орбітальних вен, тромбозом кавернозного синусу, запаленням мозкових оболонок і тканини мозку, сепсисом. У цьому випадку висока ймовірність інвалідизації та загибелі пацієнта.
Дакріоцистит у дітей
Дакріоцистит у дітей зустрічається у 2-7% хворих із захворюваннями слізних органів. Дівчатка хворіють у 6-10 разів частіше, ніж хлопчики.
Форми перебігу дакріоциститу у дітей
- гостра;
- хронічна.
Гострий дакріоцистит в більшості випадків виникає як наслідок хронічного процесу (але іноді може бути і самостійною формою хвороби). Це гнійне запалення стінок слізного мішка. Якщо в процес далі залучається оточуюча клітковина, з'являється флегмона слізного мішка.
Види дакріоциститу за етіологією:
- вірусний;
- бактеріальний;
- паразитарний;
- хламідійний;
- посттравматичний.
Причини дакріоциститу у дітей
Причиною розвитку дакріоциститу у дітей є стеноз носослізного каналу та застій рідини в слізному мішку.
Дакріоцистит новонароджених найчастіше викликаний атрезією вихідного отвору носослізної протоки.
Симптоми дакріоциститу у дітей
Симптоми гострого дакріоциститу:
- сльозотеча;
- почервоніння та набряк в області внутрішнього кута очної щілини;
- різка болючість;
- слабкість;
- підвищена температура;
- головний біль.
Лікарі при огляді виявляють набряк і гіперемію тканин в області слізного мішка, прилеглих ділянках носа і щік. Дані тканини при пальпації щільні, хворобливі. Якщо набряк виражений, звужується очна щілина. У перші дні хвороби із слізних точок виділяється гній, якщо легенько натискати на область слізного мішка.
Через кілька діб інфільтрат розм'якшується, з'являється абсцес, який може розкритися без видимих причин і хірургічного втручання.
У новонароджених дакріоцистит супроводжується припухлістю над слізним мішком; натиснення на цю область викликає виділення слизу або гною із слізних точок. При промиванні слізних шляхів рідина в порожнину носа не проходить. Дакріоцистит новонароджених може ускладнюватися розвитком флегмони.
Діагностика дакріоциститу у дітей
Діагноз ставиться на підставі:
- типової клінічної картини;
- зовнішнього огляду і пальпації області слізного мішка;
- риноскопії;
- рентгенографічного дослідження прохідності слізних шляхів;
- біомікроскопії ока;
- флюоресцеїнової інстілляційної проби.
Для визначення мікробних збудників із слізних точок беруться виділення на бактеріологічний посів.
Також до діагностики можуть залучити травматолога, щелепно-лицьового хірурга, нейрохірурга, невролога. Дакріоцистит відрізняють при діагностиці від кон'юнктивіту, бешихи і каналікулітів.
Лікування дакріоциститу у дітей
Гострий дакріоцистит у дітей лікують в стаціонарі. До появи симптомів флуктуації застосовують УВЧ-терапію і сухе тепло. Призначають полівітаміни.
Коли з'являється флуктуація, флегмону розкривають. Після цього ставлять дренажі з 10% розчином хлориду натрію. Протягом 3-7 діб рану промивають розчинами антисептиків і змащують засобами, що поліпшують процес загоєння (наприклад, 5-10% метилурациловою маззю).
Паралельно з описаними процедурами застосовується магнітотерапія.
Протягом 7-10 діб в кон'юнктивальний мішок закапують розчини протимікробних препаратів (сульфацил-натрію, мірамістину, левоміцетину та ін.), перед сном закладають антибактеріальні мазі (еритроміцинову, тетрациклінову та ін.).
Антибіотики широкого спектру дії або сульфаніламідні препарати також приймають всередину або парентерально.
Лікування дакріоциститу у новонароджених проводиться поетапно і включає виконання низхідного масажу слізного мішка (протягом 2-3 тижнів.), промивання слізно-носового каналу (протягом 1-2 тижнів.), проведення ретроградного зондування слізного каналу (2-3 тиж.) , зондування носо-сльозних шляхів через слізні точки (2-3 тиж.). При неефективності проведеного лікування після досягнення дитиною віку 2-3 років проводиться ендоназальна дакріоцисториностомія.
Профілактика дакріоциститу
Для профілактики дакріоциститу, а також його ускладнень й рецидивів, необхідно адекватно і своєчасно лікувати захворювання ЛОР-органів, уникати травм очей та лицьового скелету.
Якщо ви виявили у себе або у вашої дитини один або кілька з вище описаних симптомів, невідкладно зверніться за кваліфікованою допомогою до лікаря.
