Аероотит - це запальне захворювання, яке виникає в порожнині середнього вуха внаслідок баротравми.
Баротравма - це механічне пошкодження стінок органів, які містять повітря (середнє вухо, приносові пазухи, легені), що виникає при різких і значних перепадах тиску повітря в навколишньому середовищі (підвищення або зниження).
У більшості випадків баротравми виникають при зльоті або посадці літака. Легкі баротравми отримують всі пасажири, але більше за все страждають члени екіпажу. Для людей певних професій баротравми є своєрідним «професійним захворюванням». До групи ризику потрапляють льотчики-випробувальники, льотчики військової авіації, випробувальники барокаметр, підводники і водолази, а також любителі дайвінгу.
Причини та розвиток аероотиту:
• різкі перепади тиску, на фоні яких у середньому вусі спостерігається випинання або втягнення барабанної перетинки;
• травми вуха, в результаті яких відбуваються мікророзриви структури барабанної перетинки з порушенням її цілісності.
Швидкість та рівень зміни тиску впливають на тяжкість захворювання.
При пошкодженні виникає запалення середнього вуха, що носить на початковому етапі катаральний характер, однак при інфікуванні переходить в гнійний процес.
Розвитку аероотиту сприяють:
• запальні патології верхніх дихальних шляхів, які погіршують прохідність слухової труби (синусити, фарингіти, риніти, аденоїди, хронічний тонзиліт);
• алергічні реакції організму;
• ослаблення імунітету.
При нормальному функціонуванні та відсутності запалення слухова труба здатна сама частково компенсувати різницю між тисками. Тим самим аероотит або зовсім не виникає, або проявляється легкою симптоматикою. При набряклості та запаленні компенсаторний механізм не працює належним чином і захворювання може виникнути навіть при самих незначних змінах в звичному атмосферному тиску.
Класифікація аероотиту
1. Неускладнений аероотит:
1-ша ступінь - почервоніння самої барабанної перетинки, а також при візуальному огляді наявність ін'єкції розташованих у вушній області судин;
2-га ступінь - наявність крововиливів, що протікають прямо в барабанну перетинку, які викликають досить хворобливі відчуття у самої людини;
3-тя ступінь - мимовільний розрив барабанної перетинки;
4-та ступінь - порушення ланцюга кісточок слухового апарату:
а) без підвивиху стремінця;
б) з підвивихом стремінця.
2. Ускладнений аероотит - супроводжується запальним процесом.
Виділяються наступні ступені тяжкості аероотиту:
• легкий - неускладнена форма з додатковим серозним запальним процесом гострого характеру;
• середній - друга або третя неускладнена форма, в якій також поєднується і гнійний отит середнього типу;
• важкий - четверта неускладнена ступінь, додатково поєднується з гнійним отитом, досить частими і серйозними ускладненнями слухового апарату;
• вкрай важкий - перехід захворювання на лабіринт і подальше утворення в ньому гнійних відкладень різного рівня, здатних призвести до справжньої трагедії, складного оперативного втручання, а також втрати слуху.
Симптоми аероотиту
Симптоми аероотиту безпосередньо залежать від ступеня ураження середнього вуха:
• больовий синдром різної інтенсивності (від невеликого дискомфорту до сильного болю у вусі з іррадіацією в завушну область або область нижньої щелепи);
• якщо баротравма супроводжується розривом барабанної перетинки, то в момент її пошкодження людина відчуває гострий біль та чує характерний хлопок;
• туговухість (гострота слуху може повністю відновитися після одужання, а при більш важких формах захворювання відбуваються незворотні зміни і повне відновлення слуху стає неможливим);
• різні порушення в роботі вестибулярного апарату при вкрай важкій стадії захворювання (запаморочення, порушення координації рухів);
• при ускладненому аероотиті додається симптоматика гострого отиту:
- прояви загальної інтоксикації організму;
- гнійні або серозні виділення з порожнини зовнішнього слухового проходу;
- підвищення температури тіла;
- загальні зміни соматичного стану (нудота, втомлюваність, порушення функції сну і т.д.).
У кожному конкретному випадку симптоми можуть бути найрізноманітнішими. Визначити характер уражень може тільки кваліфікований ЛОР-лікар.
Діагностика аероотиту
Діагноз аероотиту виставляється на підставі характерних для захворювання скарг, на наявності в анамнезі вказівок на отримання баротравми. Додатково проводиться отоскопія, при якій виявляється втягнення або випинання барабанної перетинки, катаральні зміни, ознаки крововиливу.
Якщо аероотит вже ускладнився вторинною інфекцією, то лікар може взяти мазок, на підставі якого визначається чутливість бактерій до антибіотиків.
Баротравма може супроводжуватися пошкодженням приносових пазух та легенів, тому необхідно провести додаткове обстеження цих органів, для чого роблять рентгенографію.
Лікування аероотиту
Лікування захворювання залежить від ступеня ураження середнього вуха. Будь-які зміни, характерні для 1 і 2 стадії, зазвичай проходять самостійно, не вимагаючи спеціального лікування. Для відновлення функцій барабанної перетинки доцільним стає застосування судинозвужувальних крапель в ніс кілька разів на день. При ускладнених формах аероотиту необхідним стає застосування антибіотиків для попередження розвитку гнійних запальних процесів елементів середнього вуха. Введення будь-яких лікарських препаратів у слуховий прохід при лікуванні аероотита категорично протипоказано.
Слід мати на увазі, що аероотит може перейти в адгезивний середній отит; якщо не буде відновлена функція слухової труби, через перфорацію може проникнути інфекція (особливо з водою) і викликати гострий гнійний середній отит. При цьому нераціональне використання (в малих дозах) та несвоєчасна відміна антибіотиків поряд з невиправданим утриманням від парацентезу можуть привести до мастоїдиту, хронізації процесу.
При складних формах захворювання показано застосування терапії, як при лікуванні гострого гнійного отиту середнього вуха. Часто ЛОР-фахівцями призначається продування слухової труби по Політцеру. Мета таких дій - попередження розвитку адгезивного отиту. Нерідко при захворюванні спостерігаються такі ускладнення як утворення гнійного лабіринтиту. У таких випадках неминучим стає хірургічний розтин вогнищ гною. Як правило, розриви барабанних перетинок через деякий час після отриманих травм загоюються самостійно. У разі відсутності такого самозагоювання хворим призначається мірингопластика та тимпаноплатика. Ці два методи терапії є хірургічним втручанням, спрямованим на відновлення пошкодженої цілісності перетинки при накладанні шкірного клаптя. Якщо при травмі були пошкоджені слухові кісточки, застосовуються реконструктивні методи терапії.
Профілактика аероотиту:
• закапування судинозвужувальних крапель в ніс перед польотом;
• пневмомассаж;
• ковтальні руху під час зльоту і посадки.
Люди, чиї професії пов'язані з тими умовами, де отримання баротравми можливо в будь-який момент, повинні обов'язково періодично обстежуватися у отоларинголога.
Крім того, в процесі лікування необхідно звільнити пацієнта від роботи, пов'язаної з занурення в воду, польотами, підняттям над рівнем землі на висоту 20 метрів і більше.
При своєчасному зверненні за медичною допомогою, прогноз захворювання прийнято вважати умовно сприятливим. Не займайтеся самолікуванням - воно може призвести до необоротних наслідків.
