Отомікоз (зовнішній грибковий отит, сингапурське вухо) - грибкова інфекція вуха, яка може вражати структури зовнішнього та середнього вуха, а також післяопераційну порожнину соскоподібного відростка після мастоїдотоміі.
Частота отомікозу в країнах з помірним кліматом становить від 7 до 26% серед усіх запальних захворювань вуха. Отомікоз можна спостерігати в будь-якому віці і він не має статевої схильності. У більшості випадків запалення розвивається з одного боку, але в 10% випадків відзначається двосторонній отомікоз, причому викликаний однією і тією ж флорою.
Причини виникнення отомікозу
Причиною розвитку отомікозу є мікроскопічні грибки, які часто можуть бути на тілі людини. У звичайному житті вони не становлять для нього великої небезпеки, однак при створенні сприятливих умов стають провокаторами серйозної недуги.
До них відносяться гриби роду: Aspergillus, Candida, Penicillium, Rhizopus.
У зовнішньому вусі отомікоз може розвинутися після отримання травми, попадання сторонніх предметів у слуховий прохід, у результаті постійного розчісування даного місця, а також при високому ступені потовиділення.
До групи ризику входять такі особи, що:
• тривалий час приймають антибіотики;
• займаються плаванням;
• перенесли мастоїдотомію;
• користуються слуховим апаратом;
• проживають в країнах з жарким та вологим тропічним кліматом;
• деякі види професій, пов'язаних з перебуванням на холоді, у вологому та пилевмісному середовищі.
Класифікація отомікозу
1. За локалізацією запальних змін:
• зовнішній отомікоз;
• мікотичний середній отит (розвивається вдруге у результаті грибкової суперінфекції на фоні вже існуючого запального процесу);
• грибковий мірингіт (грибкове ураження шкіри слухового проходу поширюється на барабанну перетинку);
• отомікоз післяопераційної порожнини (виникає у хворих, які перенесли радикальну мастоїдектомію).
2. За клінічним перебігом:
• стадія передвісників - свербіж та відчуття закладеності вуха, іноді без видимих об'єктивних змін;
• гостра стадія - всі ознаки гострого запального процесу: почервоніння, набряклість, біль, наявність виділень з вуха (оторея);
• хронічна стадія - менш виражені симптоми запалення, тривалий та млявий перебіг з періодами поліпшення та загострення.
Симптоми отомікозу
• спочатку легкий, а потім постійний, іноді нападоподібний сильний свербіж;
• біль у вусі, печіння;
• відчуття повноти та наявності стороннього тіла у вусі;
• почервоніння зовнішнього слухового проходу;
• густі виділення з вуха чорного, білого або жовтого забарвлення;
• закладеність вуха та кондуктивна приглухуватість, аутофонія в причинне вухо (при рясному розростанні грибів та закупорці зовнішнього слухового проходу ними та продуктами їх життєдіяльності);
• висипання на шкірі у алергиків;
• можливі головний біль, лихоманка, озноб, слабкість, ломота в тілі.
Грибок вух у дітей проходить так само, як і у дорослих. Діти часто хворіють отитами, так як слухова труба у них коротка та пряма. Інфекція з носоглотки та носа легко проникає в слухову трубу, провокуючи запальний процес. Якщо отит у дітей не лікувати вчасно, до інфекції можуть приєднатися гриби.
Діагностика отомікозу базується на:
• зборі анамнезу;
• об'єктивних даних (те що лікар побачить у вусі за допомогою вушної воронки або отоскопа);
• даних бактеріологічного дослідження (посів матеріалу з вуха на флору та чутливість до антибіотиків).
Диференціальний діагноз грибка у вусі проводиться з:
• кандидамікозом;
• дерматитом зовнішнього вуха іншої етіології.
Лікування отомікозу
Перший крок в лікуванні отомікозу - ретельне очищення вуха. Потрібно постаратися видалити якомога більше грибків з вуха ще до того, як почнеться основне лікування. Також можна зробити промивання вуха, яке необхідно повторювати до 7-10 разів на тиждень. Після ретельного очищення вуха, необхідно використовувати вушні краплі, що містять протигрибкові діючі речовини, такі як Кетоконазол, Еконазол або Клотримазол.
При больовому синдромі можна використовувати анальгетики.
Підбирати препарат необхідно відповідно до виду збудника. При кандидозі, наприклад, використовують Ністатин, Грімезин. А Aspergillus niger найбільш чутливий до Нітрофунгіну. Від С. albicans і A. glaucus позбавляються Лютенуріном. Якщо вид гриба-збудника не визначений, використовують препарати широкого спектра дії (Цинкундан, Ундецин). Добре зарекомендували себе засоби, що володіють крім протигрибкових властивостей ще й протиалергічними (Клотримазол, Амікозол).
Профілактика отомікозу
• дотримання правил особистої гігієни;
• зміцнення імунітету;
• правильне очищення вух (без ватних паличок);
• здоровий спосіб життя;
• своєчасне лікування захворювань вух;
• вдавання до допомоги антибактеріальної або гормональної терапії лише в крайніх випадках;
• захист вух від потрапляння води при відвідуванні басейнів, водойм.
Отомікоз - це не вирок, але підступна хвороба, яка не завжди повністю виліковується. Якщо своєчасно звернутися до ЛОР-лікаря та пролікувати грибок у вухах, підійшовши до нього комплексно, то можна досягти повного одужання.
