Холестеатома - це пухлиноподібне утворення, що представляє собою епідермальну кісту. Стінка кісти складається з багатошарового плоского епітелію, за будовою близького до епідермісу, і сполучнотканинного шару; порожнина містить сіро-білого кольору рогові маси з кристалами холестерину. Зазвичай це поодинокий вузол, нерідко великих розмірів (до 4-5 см в діаметрі), чітко відмежований від навколишніх тканин, однак холестеатоми бувають і множинними у вигляді невеликих щільних вузликів. Холестеатома зростає повільно, на початку - безсимптомно.
Створюючи на навколишні кісткові стінки постійний тиск, вростаючи в них своєю оболонкою, чому сприяє і вплив на кістку складових хімічних компонентів холестеатоми і продуктів її розпаду, вона поступово руйнує кісткову тканину.
Вушна холестеатома (її ще називають вторинною) є продуктом запального процесу і нічого спільного не має з рідкісною пухлиною - істинною холестеатомою («перлинною» пухлиною), хоча і схожа на неї морфологічно. Однак остання може, як виняток, виникнути поблизу середнього вуха і при вторинному інфікуванні з нагноєнням дати клінічну картину хронічного холестеатомного гнійного середнього отиту.
Етіологія хибної холестеатоми:
• в результаті тривало протікаючих отитів (у більшості випадків після хронічного гнійного середнього отиту);
• внаслідок травми вуха.
Шляхи утворення холестеатоми вуха:
1. Відбувається вростання плоского епітелію зовнішнього слухового проходу в порожнину середнього вуха через крайовий розрив барабанної перетинки.
2. При порушенні прохідності слухової труби у зв'язку з євстахіїтом (запалення слухової труби, яка з'єднує барабанну порожнину середнього вуха з носоглоткою) у результаті зниженого тиску в барабанній порожнині відбувається втягнення в неї частини барабанної перетинки. Коли втягнення стає досить глибоким, в ньому починає накопичуватися кератин та злущений епітелій, що веде до розвитку холестеатоми вуха.
Симптоми холестеатоми вуха:
• відчуття розпирання у вусі,
• поява тупого, тиснучого, ниючого або стріляючого вушного болю,
• погіршення слуху змішаного характеру (порушення звукопроведення в зв'язку з обмеженням рухливості слухових кісточок та розлад звукосприйняття в результаті токсичного ураження рецепторів лабіринту проникаючими в нього агресивними виділеннями холестеатоми),
• головний біль,
• запаморочення (при лабіринтиті),
• наявність мізерних з гнильним запахом виділень з вуха, в яких знаходять невеликі грудочки білого кольору.
Соціальна значимість цього захворювання обумовлена як потенційною небезпекою для життя хворого в результаті розвитку важких ускладнень (абсцес мозку, тромбоз сигмоподібного синуса), так і можливістю розвитку лабіринтиту, парезу або паралічу лицьового нерва, приглухуватості.
Діагностика
Попередній діагноз встановлюється шляхом отоскопії. Характерними ознаками є крайова перфорація (прорив) барабанної перетинки, наявність сирнистих мас білувато-сірого кольору. Можна спостерігати частинки холестеатоми в промивних водах з барабанної порожнини. Для визначення розмірів та локалізації утворення проводять рентгенографію скроневої кістки. КТ і МРТ також можливі. Додатково у пацієнтів з холестеатомою вуха проводять дослідження слуху та вестибулярного аналізатора.
Лікування
На ранніх стадіях можливе консервативне лікування. Сирнисті маси вимивають з слухового проходу розчином протеолітичних ферментів. Процедуру проводять щодня впродовж тижня. Так як холестеатома може виростати знову, то навіть після повного лікування пацієнт підлягає регулярному спостереженню у фахівця.
При неефективності промивань або великих розмірах пухлини показано хірургічне втручання. Іноді операції передує медикаментозна терапія. Наприклад, якщо у хворого загострився хронічний отит або було діагностовано запалення барабанної перетинки (мукозит), йому призначають курс антибіотиків.
Операція проводиться під загальним наркозом. Хід процедури залежить від поширеності холестеатоми. Для початку хірург видаляє всі змінені анатомічні утворення - саму пухлину, уражені ділянки кісток та слизових. При необхідності розкривають соскоподібний відросток та лабіринт внутрішнього вуха. Уражені слухові кісточки відновлюють, використовуючи хрящі, взяті з ребер пацієнта.
На завершальному етапі операції проводять тимпанопластику (закривають отвір в барабанній перетинці). Як «заплатки» встановлюють власні тканини хворого. Клаптик приклеюють до перетинки за допомогою спеціальних гіалуронових плівок. Згодом, коли імплант вже повністю приживеться, плівки розсмоктуються. Вся процедура проходить під контролем мікроскопа.
Протягом року після операції пацієнтові рекомендують берегти вухо від можливих інфекцій та переохолоджень.
Профілактика холестеатоми полягає в попередженні отиту, а при його розвитку - в своєчасному та раціональному лікуванні запального процесу, що особливо важливо в дитячому віці.
Будьте здорові і, в разі виникнення вищевказаних симптомів, звертайтеся до ЛОР-лікаря вчасно!
