СИКОЗ ПРИСІНКА НОСА - ЦЕ ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ВОЛОСЯНИХ МІШЕЧКІВ (ФОЛІКУЛІВ) І ОТОЧУЮЧИХ ЇХ ТКАНИН ПРИСІНКА ПОРОЖНИНИ НОСА, ЩО ВИКЛИКАЄТЬСЯ СТАФІЛОКОКАМИ ТА СТРЕПТОКОКАМИ.
Сикоз носа часто протікає в поєднанні з сикозом верхньої губи і підборіддя. В області присінка виявляються дрібні пустулки, заповнені гнійним вмістом, який після їх розтину насихає у вигляді жовтих кірочок. Шкіра в області носа мацерована (розм'якшена), набрякла, ущільнена. Хворого турбують свербіж, печіння шкіри в області носа, хворобливі тріщини. Захворювання має тривалий характер, схильне до рецидивів. Є не тільки медичною проблемою, а й естетичною, так як негативно позначається на зовнішності хворого.
Сикоз носа вимагає ретельного комплексного лікування, яке дозволить попередити поширення і рецидиви інфекції. Потрібно уважно поставитися до появи сикозу і при перших ознаках негайно звернутися за допомогою до ЛОР-лікаря.
Причини виникнення сикозу носа
Сикоз розвивається на внутрішній стороні входу в ніс, де є волоски. Виникнення сикозу є результатом потрапляння в цибулину волосяного мішечка гноєтворних бактерій, частіше золотистого стафілокока. Починається сикоз з запальної реакції навколо волоска. Далі запалення поширюється і на сусідні ділянки шкіри і навколо волоска виразно проявляються гнійники.
Фактори ризику, які призводять до розвитку сикозу носа:
• мікротравми шкіри верхньої губи під час гоління;
• видалення волосся з носа пінцетом при недотриманні антисептики;
• хронічний риніт (нежить), при якому шкірні покриви в області верхньої губи стають пухкими і вразливими, що сприяє проникненню стафілококових агентів з слизового вмісту носової порожнини;
• механічне інфікування присінка носа пальцями при видаленні кірочок з порожнини носа;
• зниження бар'єрної функції шкіри при недостатньому утворенні поверхневого жирового шару або надмірному використанні знежирюючих засобів догляду;
• робота в приміщеннях з високим ступенем запиленості;
• ендокринні захворювання (особливо, цукровий діабет);
• субкомпенсовані та декомпенсовані захворювання внутрішніх органів, наявність в організмі вогнищ хронічної інфекції;
• постійні емоційні перенавантаження.
Різновиди сикозу в залежності від збудника:
1. Вульгарний (стафілококовий) сикоз провокується стафілококовою інфекцією і є різновидом стафілококової піодермії.
2. Паразитарний сикоз розвивається як наслідок грибкової інфекції, до якої згодом додаються стафілококи.
3. Люпоїдний сикоз - рідкісний різновид захворювання, який розвивається тільки на волосяному покриві голови.
Симптоми сикозу носа:
• наявність множинних гнійників при вході в ніс з проростаючими на них волосинами;
• гіперемія (почервоніння) і набряк тканин присінка носа;
• свербіж, печіння та відчуття напруження ураженої ділянки шкіри;
• наявність кірочок із засохлих гнійних виділень з гнійників, які ускладнюють дихання;
• різкі болі в області носа, що віддають в голову;
• можливі підвищення температури тіла та лімфаденіт у підборідній та підщелепній областях;
• симптом «медові соти» - характерний для паразитарної форми захворювання; утворюються глибокі болючі вузли, при натисканні на які з уражених волосяних фолікулів виділяється гній.
Діагностика сикозу носа
Діагноз сикозу присінка носа встановлюється на підставі скарг хворого та клінічного огляду отоларинголога. При необхідності гнійне виділення з волосяних фолікулів може бути відправлено на бактеріологічний посів для визначення збудника та чутливості до антибіотиків.
Диференційна діагностика сикозу носа
Діагноз встановлюється на підставі обов'язкової ознаки - волосся в пустулі, тому що при екземі ця ознака не спостерігається. Труднощі можуть виникнути в разі поєднання сикозу з екземою через схожий перебіг захворювань. Іноді неможливо провести диференційний діагноз між сикозом та екземою носа.
Лікування сикозу носа
Лікування цього захворювання - непросте завдання, звернення до фахівця є обов'язковим. Зазвичай достатньоамбулаторного лікування, яке проходить в кілька етапів та переслідує конкретні цілі:
1. усунення бактеріальної інфекції;
2. полегшення шкірних симптомів;
3. лікування основного захворювання, при наявності хронічного синуситу або риніту;
4. профілактика рецидивів.
У схему місцевого лікування включають:
• примочки з дезінфікуючою дією в період загострення, найчастіше застосовують розчини калію перманганату, етакридина лактату, борної кислоти, розведеного камфорного спирту;
• антибактеріальні, протимікробні засоби у вигляді готових аптечних мазей та кремів;
• місцеві кортикостероїдні засоби (мазі, креми).
У разі тривалого перебігу захворювання місцеве лікування слід доповнити загальним (антибактеріальною терапією, полівітамінами, аутогемотерапією, ефективне також призначення протистафілококового гамма-глобуліну).
Фізіотерапія необхідна не тільки в період лікування, але і для профілактики рецидивів. При сикозі можуть бути використані УФО в еритемних дозах, іонофорез з розчином сульфату міді, прогрівання лампою солюкс в червоному фільтрі, лазерна терапія.
Профілактика сикозу носа:
• елімінація хронічних вогнищ інфекції;
• дотримання правил особистої гігієни;
• дезінфекція бритви;
• обробка мікротравм антисептичними розчинами;
• обтирання шкіри після гоління спиртовим розчином.
Наслідки та прогноз при сикозі носа
При адекватному лікуванні відбувається поступове усунення сикозу носа зі зникненням пустул та інфільтрації шкіри. Рубців, ділянок стійкої зміни пігментації й алопеції зазвичай не залишається. При рідкісній люпоїдній формі сикозу на місці глибоких вогнищ запалення формується атрофічний рубець, який виглядає як витончена гладка ділянка, позбавлена волосся. Рідше утворюється келоїдний рубець. Через великий ризик рецидивів рекомендується спостереження у ЛОР-лікаря впродовж декількох місяців. Неприпустимі маніпуляції пальцями в носовій порожнині, тому що на руках завжди знаходиться кокова або інша інфекція.
