Хронічний тонзиліт - стійке хронічне запалення піднебінних мигдаликів, яке характеризується у більшості хворих рецидивуючими загостреннями у вигляді ангін та загальною токcико-алергічною реакцією, яка є часто реалізованим етіологічним фактором багатьох місцевих та загальних захворювань та каталізатором патологічних процесів в організмі.
Піднебінні мигдалики, носоглотковий мигдалик, язиковий та трубні мигдалики утворюють захисне кільце (лімфоепітеліальне кільце Пирогова) - потужний бар'єр на шляху повітря й їжі, які надходять в організм. Мигдалики виконують величезну роботу - розпізнають у повітрі та їжі небезпечні віруси і бактерії та запускають імунну реакцію.
При розгляді мигдалика на його поверхні можна побачити заглиблення і отвори з вузькими звивистими і глибокими ходами (т.зв. лакуни мигдалика).
Існування глибоких лакун створює передумови для розвитку хронічного запалення мигдаликів. У лакунах осідають залишки їжі, загиблі імунні клітини та ін., які є прекрасним живильним середовищем для розмноження патогенних мікроорганізмів.
Під терміном «хронічний тонзиліт» мають на увазі хронічне запалення саме піднебінних мигдаликів, так як у них найчастіше виникає хронічний запальний процес. Також хронічне запалення зустрічається в глотковому мигдалику у дітей - хронічний аденоїдит. Вельми рідкісним є запалення язикового мигдалика, а запалення трубних (за величиною маленьких) співвідносять з боковим фарингітом.
Статистичні дані, надані ВООЗ, показують, що по всьому світу приблизно 10-15% дорослих та 25-30% дітей страждають на хронічний тонзиліт.
Причини хронічного тонзиліту
• неправильне, або ж відсутність лікування гострої форми хвороби;
• часті ангіни;
• гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ);
• несанована порожнина рота (каріозні зуби, захворювання пародонту);
• стійке порушення носового дихання (викривлена носова перегородка, збільшення нижніх носових раковин, поліпи носа і т. д.);
• наявність інфекційних вогнищ в прилеглих органах;
• ослаблення імунних сил організму;
• алергічний статус.
Симптоми хронічного тонзиліту
До основних симптомів хронічного тонзиліту відносять:
• постійний біль в горлі (від помірного до дуже сильного);
• біль у гландах;
• набряклість в області носоглотки;
• «пробки» в горлі;
• запальні реакції в горлі на продукти харчування і холодну рідину;
• температура тіла не знижується впродовж тривалого часу;
• неприємний запах з рота;
• слабкість і швидка втомлюваність.
Також симптомом хронічного тонзиліту може бути поява тягнучого болю і ломоти в колінному і променевозап’ясном суглобі, в певних випадках може бути задишка. Усі ці симптоми вважаються ознаками початку загострення хронічного тонзиліту і вимагають невідкладного обстеження у лікарів-фахівців. Одним із симптомів хронічного тонзиліту є першіння в горлі.
Найбільш достовірними місцевими ознаками хронічного тонзиліту є:
• гіперемія і валикоподібне потовщення країв піднебінних дужок;
• рубцеві спайки між мигдаликами і піднебінними дужками;
• розпушені або рубцево-змінені й ущільнені мигдалики;
• казеозно-гнійні пробки або рідкий гній в лакунах мигдаликів;
• регіонарний лімфаденіт - піднижньощелепні (частіше) і шийні лімфовузли збільшені і злегка болючі при натисканні.
Діагноз встановлюють при наявності двох і більше перерахованих вище місцевих ознак тонзиліту.
Супутні з тонзилітом захворювання
При хронічному тонзиліті можуть бути пов'язані з ним захворювання, а також супутні захворювання, патогенетичний зв'язок яких з хронічним запаленням мигдаликів здійснюється через місцеву і загальну реактивність. Відомо близько 100 різних захворювань, багато в чому зобов'язаних своїм походженням хронічному тонзиліту:
• колагенові захворювання (колагенози): ревматизм, системний червоний вовчак, вузликовий периартеріїт, склеродермія, дерматоміозит;
• захворювання шкіри: псоріаз, екзема, поліморфна еритема;
• захворювання очей: хвороба Бехчета;
• захворювання нирок: нефрит;
• захворювання щитовидної залози: гіпертиреоз.
Хронічний тонзиліт має 2 клінічні форми:
1. просту - при якій можуть бути часті ангіни - 1-2 рази на рік, а в проміжні періоди загальний стан хворого залишається нормальним;
2. токсико-алергічну - наступають ті чи інші пов'язані з тонзилітом гематологічні, біохімічні, імунологічні та інші загальні патологічні реакції.
Діагностика хронічного тонзиліту
Діагностика тонзиліту у дітей, як і тонзиліту у дорослих проводиться за допомогою таких методів:
1. Огляд ЛОР-лікаря, збір анамнезу захворювання.
2. Мазок з глотки на флору з визначенням чутливості до антибіотиків і бактеріофагів.
3. Загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі.
4. Аналіз крові на антистрептолізін-О, ревматоїдний фактор, С-реактивний білок.
5. ЕКГ.
6. За показаннями- УЗД нирок, Ехо-КГ, консультація кардіолога, уролога.
Чи потрібно видаляти мигдалики?
Свого часу вважалося, що є органи в організмі зайві. Такі, як апендикс або мигдалики. І краще їх видалити, поки в них не сталося запалення.
Але! Глоткові мигдалики - це лімфоїдна тканина. Це - бар'єр для патогенних мікроорганізмів. Якщо їх не буде - одним бар'єром для бактерій стане менше. Значить, інфекція буде відразу проникати глибше - далі по дихальних шляхах.
Крім того, запальні процеси в мигдаликах, особливо в дитинстві, ведуть до вироблення стійкого імунітету. Це - своєрідна школа, або полігон, на якому організм відпрацьовує заходи боротьби з інфекцією.
Інша справа, що хворі, гнійні мигдалики вже не захищають організм, а навпаки, самі є джерелом інфекції (це, власне, і є хронічний тонзиліт). Тут все залежить від того, чи можна відновити функцію мигдаликів. Якщо така можливість є, потрібно лікувати. Якщо немає - доведеться видаляти. Але це може вирішувати тільки лікар-оториноларинголог!
Як попередити хронічний тонзиліт
Профілактика тонзиліту - це, в першу чергу, загальне загартовування організму. Велике значення також мають своєчасне лікування захворювань зубів та ясен, синуситів, отитів. Не слід також забувати про профілактичні огляди ЛОР-лікаря.
Ретельно обміркуйте всі запропоновані лікарем методи лікування! Бережіть себе!
